Офіційний веб-сайт Київської обласної державної адмiнiстрацiї/Броварська міська рада

Історія міста

Вперше Бровари згадуються в документальних джерелах за 1630 рік. У той час це був невеликий населений пункт, у якому нараховувалося 46 селянських і 68 козацьких дворів. В основному, селяни займалися землеробством, а більш заможні козаки - виноробством та пивоварінням.

З початком визвольної війни українського народу 1648-1654 років князь Вишневецький укріпив Бровари, зосередив тут великий озброєний загін. Але під ударами повсталих селян цей загін змушений був залишити містечко. В цей час (1648-1649 роки) у Броварах створюється козача сотня, першим сотником якої був Федір Ведмідь. Козаки побудували в містечку церкву святих Петра і Павла, про що свідчив напис на церковному дзвоні: "Року 1648 місяця октября сей дзвон до церкви святих и Павла подан от козаков Броварських..."

Була в Броварах також церква Святої Трійці, заснована Києво-Печерською лаврою, і храм Вознесіння, збудований Лаврою у 1762 році (місцезнаходження його і подальша доля невідомі). Плани церков не збереглись.

У Броварах знаходились володіння Больнично-Троїцького монастиря Києво-Печерської лаври. Монастир володів 55 дворами і кращими землями. Між броварськими козаками і Лаврою велась гостра боротьба за землю і право на торгівлю.

У 1667 році Броварська сотня увійшла до складу Київської сотні у зв'язку з розширенням меж останньої. У 1668 році Бровари зазнали нападу кримських татар: "...мая 12 день татар человек с двести и то містечко все вирубали, а церков Божию (Петропавловскую) разорили, иконьї, ободрали, искололи ругаясь, и книги изрубали. А посекли де в том мес течке мужского и женского полу человек десять, да живьіх взяли в неволю душ пятьдесят".

За даними "Переписаних книг" у 1666 році у містечку нараховувалось 68 козацьких і 46 селянських дворів.

У Броварах знаходилась церковно-приходська школа. її випускники мали можливість продовжувати навчання в Києві. Є дані, що "полку Киевского местечка Броварів церкви Петра и Павла сьін священника Андрея Лукиян Савицкий" навчався у Києво-Могилянській академії в 1761 році, а син священика Свято-Троїцької церкви Петро Захарієвський - у 1789 році.

Після указу російської імператриці Катерини II від 10 квітня 1786 року частина монастирських володінь перейшла у казенне відомство. В документах за 1787 рік записано, що в Броварах проживає 487 мешканців - козаків і казенних селян, тут також знаходиться маєток секунд-майора Кабатова.

1817 року в містечку була побудована поштова станція, яка у 1851 році мала вже 45 коней. У 1836 році розпочато будівництво шосе, яке з'єднало Бровари з лівим берегом Дніпра. Воно простяглось на 13 верст, керував будівництвом поручик Яків Соколиков. З 1868 по 1870 рік у Броварах функціонував Київський залізничний вокзал. Таке інтенсивне будівництво шляхів сполучення було викликане тим, що Бровари лежали на великій коштовно-торговій дорозі з Києва на Санкт-Петербург і Москву.

У 40-х роках XIX сторіччя Бровари і Броварщину кілька разів відвідав Тарас Шевченко, що знайшло відображення у його творах "Прогулка с удовольствием и не без морали", "Варнак", "Близнецьі", "Сотник". У поемі "Катерина".

А 19 травня 1861 року жителі Броварів відділи останню шану Кобзареві: процесія, що супроводжувала домовину поета, зупинялась у Броварах, її зустрічали студенти та представники інтелігенції міста Києва.

За станом на 1897-1898 роки у Броварах налічувалось 464 двори, де жили 4312 мешканців. У містечку було 70 кустарів: ковалів, шевців, теслярів, бондарів, гончарів. У Броварах щороку відбулося три ярмарки. Діяла церковно-приходська школа, згодом була побудована земська початкова школа, яка у 1896 році перетворена на двокласне сільське училище. Через сім років в ній вже навчалося 208 учнів, викладання велося російською мовою. В 1897 році у Броварах відкрито сільську бібліотеку.

У 1868 році в нашому місті був споруджений Київський залізничний вокзал, що поклав початок Києво-Курської сталемагістралі, у результаті чого можна було швидко добиратися до Москви. Важливим пунктом на шляху від Києва до Санкт-Петербурга стала поштово-кінна станція селища.

1871 року Р.Сумароков будує в Броварах канатно-вірьовочну фабрику. В 1898 році міщанин Шперлінг відкриває "заведение по изготовлению прохладительньїх напитков", того ж року будує "заведение по изготовлению шипучих вод" міщанин Слободін, подібне підприємство у 1907-1908 роках відкриває міщанин Ейстрах. У той же час Д.Брикер засновує "заведение по вьіделке колесной мази". На початку XX сторіччя у Броварах було три скотобійні. У 1904 році А.Янискор будує два заводи: один - миловарний, другий - з переробки кишок із салотопнею. 1906 року

Самойленко будує перший паровий млин на землі селянина Івана Сопільника. Добовий вихід борошна - 700 пудів. У 1907 році міщанин І.Ієрусалимський будує чавуноливарний завод, орендуючи землю у А.Пономаренка. З 1912 року починає функціонувати мототрамвай Київ-Бровари. У 1916 році в містечку створюється телеграфна контора і сільськогосподарський банк взаємного кредиту.

1901 року Я.Беркович відкриває в Броварах сільську аптеку, а в 1913 році випускниця лікарського факультету Київського університету З.Рубінштейн відкриває в містечку зуболікарняний кабінет. З 1904 по1942 роки в Броварах працював лікар Ісак Лазаревич Фельдман. На будинку дитячої лікарні, де колись знаходилась лікарня, в якій працював І.Фельдман, встановлено меморіальну дошку.

У січні 1918 року в Броварах була встановлена Радянська влада. У роки громадянської війни Бровари і Броварщина стають ареною боїв між наступаючими з півночі червоними військами і частинами армії УНР, зокрема 1-м піхотним полком Січових стрільців під командуванням полковника І.Вогульського. У ніч на 25 січня 1919 року червоні частини зайняли село Семиполки, де розмістився штаб М.Щорса. 1 лютого 1919 року Богунський полк зайняв Бровари.

Броварський район створено навесні 1923 року. Населення Броварів становило на той час 4065 чоловік. Почали діяти райвиконком, райком партії та райком комсомолу. Більша частина промислових підприємств, що знаходились у місті (млини, підприємство колісної мазі, лісопильня та ін.), перейшла у власність держави. Значних успіхів було досягнуто в галузі народної освіти та культури: в 1921 році відкрилася семирічна школа імені І.Франка, в 1924 році - школа лікнепу. В червні 1925 року при райсільбудинку створено літературний гурток Київської філії "Плуг". Активним учасником гуртка був уродженець Броварів поет Дмитро Чепурний, ім'я якого з'явилося в українській літературі в середині 20-х років. Твори цього високообдарованого молодого поета були особливо популярними серед молоді. Д.Чепурний був визнаним поетом-ліриком, співцем свого бурхливого часу.

27 липня 1923 року в центрі Броварів відкрито пам'ятник Т.Шевченку. Бюст виготовив з дерева житель Борисполя Петро Берна. Пам'ятник простояв більше 15 років і в 1939 році замінений на бетонний, а в 1964 - на гранітний.

У 1930 році Броварський район було ліквідовано. Місто Бровари, де проживало на той час 5618 жителів, підпорядкувалось Київській міськраді. З 30-х років у місті починає зростати промислове будівництво. В 1930 році створюється державний кінний завод.

У 1933 році в Броварах розпочато будівництво аеропорту, який з 1935 року став функціонувати як центральний аеропорт Києва. Використовувалися поштові та пасажирські літаки. Пасажирів доставляли в Москву, Ленінград, Мінеральні Води. По Україні обслуговувалися маршрути: Полтава - Харків - Одеса - Запоріжжя - Суми -Дніпропетровськ - Сталіно, а з 1939 року - Львів - Дрогобич - Луцьк - Рівне.

У квітні 1937 року місто Бровари знову стає райцентром. За рік до цього в місті було здійснено комплектацію трудової колонії № 5 НКВС, якою деякий час керував відомий педагог А.Макаренко. Зберігся будинок колонії, на якому встановлено меморіальну дошку. З квітня 1937 році на Всесоюзній сількогосподарській виставці була визнана найкращою.

25 червня 1941 року німецькі літаки здійснити наліт на Київський аеропорт. Жителі Броварів - жінки, підлітки, літні люди працювали на будівництві оборонних споруд навколо міста. У липні 1941 року в Бровари перемістився командний пункт Південно-Західного фронту, яким командував генерал М.Кирпонос. Зберігся будинок, де знаходився командний пункт, на ньому встановлено меморіальну дошку. Іменем генерала М.Кирпоноса названо одну з вулиць міста.

На початку вересня німецькі танки прорвали оборону радянських військ. На рубежі оборони Красилівка - Калинівка - Рожівка вели жорстокі бої з фашистами воїни 2227-го полку 4-ї дивізії НКВС. 19 вересня 1941 року Бровари були окуповані фашистськими військами. Під час окупації на території району боролись з ворогами партизанські загони ім. Леніна, ім. Щорса, "За Батьківщину" та інші. Успішно діяла підпільна організація Броварського деревообробного комбінату у складі В.Лобка, В.Мироненко, М.Лобка, К.Пономаренка та багатьох інших. Підпільники роздобули детекторний приймач, встановили його на квартирі М.Щербак. Перші інформації Радінформбюро записала В.Мироненко. її рукописи розмножували до 100 і більше примірників і розповсюджували не тільки в Броварах, айв інших населених пунктах. У травні 1942 року на території нинішньої середньої школи № 1 було страчено п'ять броварчан, а у грудні 1942 року розстріляно лікаря І.Фельдмана, який віддав 38 років справі охорони здоров'я на Броварщині. За роки окупації фашисти стратилис22 жителів Броварів.

У 1941-1942 роках у Броварах знаходився фашистський табір для радянських військовополонених.

Місто Бровари визволене від фашистів 25 вересня 1943 року. Безпосередню участь у звільненні міста брали частини 163-ї Роменсько-Київської Червонопрапорної орденів Леніна, Суворова і Кутузова дивізії, якою командував полковник Ф.Карлов. У боях за Бровари була тяжко поранена жінка-танкіст Марія Лагунова, яка під час війни оволоділа спеціальністю механіка-водія танка Т-34. Вона є почесним громадянином міста, її іменем названо одну з вулиць. У 1943 році у Броварах знаходився штаб 2-ї Повітряної армії, якою командував маршал авіації С.Красовський. Прославлений полководець є почесним громадянином міста ьровари, його ім'я носить одна з вулиць. Штаб 1-ї Гвардійської Армії знаходився у приміщенні нинішньої середньої школи №1.

481 уродженець міста загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни. За роки окупації місто було майже повністю знищене - з 2174 будинків уціліли лише 138. Наш край зростив 10 Героїв Радянського Союзу.

У місті встановлено вісім архітектурно-скульптурних пам'ятників, чотирнадцять пам'ятних знаків і меморіальних дошок.

КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ

м. Бровари

Адреса Броварської міської ради: 07400, м. Бровари, вул. Гагаріна, 15

Код 8-04494. Телефон: 5-40-94, факс: 5-53-82.

Електронна пошта: miskrada @ brovary. kiev. ua

Загальні відомості про місто

Дата утворення: 1630 рік

Площа: 3,4 тис. кв. км 3,2% від території області

Відстані: від м. Бровари до м. Києва залізницею __________км

автошляхом 20 км

Кордони: Межує: захід і північний захід – Київська міська рада

схід – Требухівська сільська рада

північ і північний схід – Красилівська сільська рада

південь – Княжицька сільська рада

Адміністративно-територіальні одиниці

Броварська міська рада

Кількість населених пунктів – 1

м. Бровари

Коротка історична довідка

Вперше Бровари згадуються в документальних джерелах за 1630 рік. У той час це був невеликий населений пункт, у якому нараховувалось 46 селянських і 68 козацьких дворів. Протягом 1658-1668 років піддавалися набігам кримських татар, пізніше пережили розруху в роки імперіалістичної та вітчизняної війн.

Позитивним для майбутнього міста виявилося його географічне розташування на поштово-торговому шляху Київ – Москва – Санкт-Петербург. Це сприятливо впливало на розвиток торгівлі й ремісництва.

У 40-х роках ХІХ сторіччя в Броварах кілька разів побував Тарас Шевченко, що знайшло відображення у його творах. А 19 травня 1861 року броварчани віддали останню шану Кобзареві.

У 1868 році в місті був споруджений Київський залізничний вокзал. Важливим пунктом на шляху Київ – Санкт-Петербург стала поштово-кінна станція.

На початку ХХ сторіччя в економіці Броварів займала кустарна промисловість. Розвивалася торгівля – функціонувало 13 крамниць.

Напередодні першої світової війни промисловість Броварів поповнилася миловарним, чавуноливарним і трьома шкіропереробними заводами.

У січні 1918 року в Броварах була встановлена Радянська влада. Незабаром почали свою роботу паровий млин і канатні виробництва. У 1921 році відкрилася семирічна школа, розпочала свою діяльність лікарня.

Навесні 1923 року Бровари стали районним центром. Але у 1930 році місто, у якому нараховувалося 5678 мешканців, підпорядкували Київській міській раді.

У 1932 році в Броварах почалося будівництво нового аеропорту. В грудні 1936 року з радіоцентра міста пролунала перша передача вітчизняного радіо.

В історії Броварів свій спадок залишив великий педагог А.С.Макаренко, під керівництвом якого в 1935 році побудована трудова колонія для неповнолітніх. Будинок колонії зберігся до сьогоднішнього дня.

В квітні 1937 року Бровари знову стали районним центром. У місті покращилося медичне обслуговування, народна освіта, культура.

В роки Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські загарбники зруйнували місто. З 2174 будинків залишилося тільки 138. У вересні 1943 року місто було звільнено від завойовників, швидкими темпами почалося відновлення Броварів.

Почали роботу маслозавод, два заводи по переробці шкіри, взуттєва майстерня і швальні, промкомбінат, МТС; відкрилися двері двох шкіл, будинку культури, лікарні. Відновили свою діяльність клінкерний і чавунноливарні заводи, харчокомбінат.

Щорічно Бровари зростали, перетворюючись в промислове місто. Нову сторінку літопису Броварів відкрило будівництво великої промисловості – заводу порошкової металургії.

1960 рік можна по праву вважати переломним роком, що став відліком народження промислової зони міста. Розпочалося будівництво заводів шиноремонтного, ремонтно-механічного і заводобудівного комбінату. Запрацювали заводи торгового машинобудування, пластмас, холодильників, з електротехнічних виробів, з нестандартного комунального устаткування, молокозавод та хлібозавод. Набрав розмах будівельний комплекс, покращилося транспортне, побутове, торгове обслуговування, медицина, освіта, культура і спорт.

Бровари стали містом обласного підпорядкування, перетворилися в сучасний промисловий центр.

Чисельність населення станом на 01.01.09 93,0 тис. чол.

42259 чоловіків

46441 жінок

Видатні історичні постаті регіону

В галузі:

Прізвище, ініціали

Посада, професія, фах

Історії

Лагунова Марія Іванівна

почесний громадянин

м. Бровари Герой Радянського Союзу ;

Гамалій Дмитро Михайлович

відомий краєзнавець, дослідник творчості та фактів перебування Т.Г.Шевченка на Броварщині;

Сергєєв Микола Дмитрович

адмірал, один із засновників атомного підводного флоту СРСР;

Медицини

Фельдман Ісаак Лазаревич

лікар;

Квятковський Григорій Іванович

доктор медицини;

Культури

Чепурний Дмитро Іванович

поет;

Овдієнко Марія Григорівна

відома поетеса, перекладач;

Сидорова Мілена

балерина, навчається в Вищій Королівській школі Балету в м. Лондон.

Спорт

Багач Олександр Миколайович

заслужений майстер спорту з легкої атлетики, штовхання ядра;

Кличко Володимир Володимирович

випускник Броварського вищого училища фізичної культури, Чемпіон І Всесвітніх ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії, срібний призер чемпіонату Європи, п’ятиразовий чемпіонат України з боксу;

Лисогор Олег

заслужений майстер спорту України, багаторазовий чемпіон і рекордсмен України, чемпіон Світу і Європи, рекордсмен світу і Європи;

Мукомол Ольга

майстер спорту міжнародного класу, неодноразова чемпіонка і рекордсменка України, дворазова бронзова призерка чемпіонатів Європи, чемпіонка СНД, учасниця олімпійських ігор у Сіднеї;

Чуканов Олег Валерійович

заслужений тренер України, майстер спорту міжнародного класу України по УШУ, багаторазовий призер чемпіонатів України, Європи та світу;

Чуканова Олена Олегівна

заслужений тренер України, майстер спорту міжнародного класу України з УШУ, чемпіонка Європи, володар Кубка Європи, призер чемпіонату світу;

Коваль Андрій Миколайович

майстер спорту міжнародного класу України з УШУ, триразовий чемпіон Європи, срібний призер чемпіонату світу.

Перелік найвизначніших пам’яток

Кількість пам’яток:

один.

кількість обслуговуючого персоналу, чол.

Історії

14

8