|
Бориспільська земля має тисячолітню історію, від багатьох поколінь до нас дійшла велика духовна спадщина.
Бориспільський район був утворений у 1923 році.
Зараз на Бориспільщині 43 населені пункти, діють 20 сільських рад, на території району живе 53,1 тис чоловік. Бориспільський район розташований на площі близько 1485 кв. км.
В період з IX по XII ст. між Києвом і Переяславом було зведено цілий ряд укріплених городищ поблизу сучасних сіл: Любарці, Іванків, Старе, Головурів, Вороньків, Глибоке, Проців, виникло багато укріплених поселень. Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Бориспільського району були зруйновані, а вже з XIII ст. ці землі переходять під владу Великого князівства Литовського. Пізніше ця територія стала називатися "Земля Полукняжеская". Архівні документи цього періоду свідчать, що "Земля Полукняжеская" була "пожалувана" королівському товмачу Солтану Албеєвичу. В 1508 році він продав ці землі Київському Пустинно-Микільському монастирю. Монахи володіли землею до кінця XVI ст. На монастирських землях в цей період почали селитися втікачі з Правобережжя.
В актах цього періоду згадуються також деякі інші села району: Гнідин, Вишеньки, Сошників, Сальків, Проців, Булачин (Ерківці). З вірчих грамот від 1525 року дізнаємося, що тоді вже були і села Жереб'ятин, Рогозів, Вороньків, Іванків.
Після 1569 року всі українські землі, які раніше належали литовцям, відійшли до польської корони. За рішенням польського сейму від 1590 року землі навколо містечка Бориспіль і саме місто отримав у володіння Войтех Чановицький, який в документах 1590 року згадується як гетьман запорізьких козаків.
У 1596 році ці землі Сигізмунд III зробив королівською маєтністю. Того ж року було утворено Бориспільське староство.
В кінці XVI - на початку XVII ст. Україну охоплює ряд козацько-селянських повстань. За придушення повстання під проводом Наливайка (1594-1596) сейм пожалував Бориспільське староство магнату.
Жолкевському у володіння, а з 1623 року воно стає власністю родини Жолкевських (до 1648 року).
Історія Бориспільського краю невіддільна від боротьби українського народу проти польсько-шляхетського панування. Населення міста та навколишніх сіл брало участь у повстанні нереєстрових козаків під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила).
Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654) поклала край польсько-шляхетському пануванню в Україні. Цілий край було поділено згідно запорізького звичаю на полки і сотні. Одним з полкових міст був Переяслав, сотенними, серед інших, містечка Бориспіль та Вороньків. До бориспільської сотні належали села: Нестерівка, Кучаків, Лебедин, Стариця, Сеньківка, Іванків, Дарниця та ряд хуторів, до Вороньківської - села Глибоке, Кийлів, Кальне, Рудяків.
Полковники, сотники мали військову владу. Козаки користувалися вільним правом володіння своїми землями, не мали ніяких повинностей, не сплачували податків, одержували платню.
Під час російсько-польської війни (1654-1667) бориспільські землі кілька разів зазнавали великих спустошень.
У 1658 році за наказом воєводи Шереметьєва (під час боїв між військами гетьмана І. Виговського і царським військом) містечко Вороньків та інші села і хутори були винищені і спалені.
Значних втрат землі Бориспільщини зазнали навесні 1661 і восени 1663 років, коли їх захопили польські війська.
В липні 1666 року в Борисполі спалахнуло повстання проти гніту козацької старшини та царських воєвод. Підняли повстання козаки Переяслава та Борисполя. В серпні того ж року повстання було придушене.
Універсалом від 14 січня 1752 року гетьман Кирило Розумовський передав бориспільські землі у вічне володіння своїй сестрі та її чоловіку, бунчуковому товаришу Ю. Дарагану.
На особливу увагу заслуговує ім'я поета і проповідника II пол. XVIII ст. І.Г.Некрашевича з села Вишеньки. Він закінчив Києво-Могилянську академію, був священиком у рідному селі. Поетична спадщина невелика - нині відомо усього дев'ять його творів. На тлі поезії того часу твори І.Некрашевича виділяються чистотою народної мови, гумором, легкістю стилю, простотою змісту.
У Воронькові пройшли дитячі та юнацькі роки класика єврейської літератури Шолом-Алейхема (справжнє прізвище Робінович Шолом Наумович, 1859-1916 рр.). Рідне село письменник згадує з особливою теплотою в автобіографічній повісті "З ярмарку".
У березні 1917 року до влади в Україні прийшла Центральна Рада. На її чолі стояли М.Грушевський, В. Вінниченко, С.Петлюра. Головна мета Центральної Ради полягала у створенні незалежної Української держави. У січні 1918 року було проголошено УНР, у тому ж 1918 році Україна була втягнута в громадянську війну. В квітні 1920 року на територію України вступили частини польської армії, а з ними війська Української Народної Республіки. Відступаючі загони Червоної Армії відбирали у селян фураж, коней, продовольство. Це викликало невдоволення населення. Більшість селянства рішуче взялася за зброю. Повстали і селяни Бориспільщини. Вони відмовилися давати "оброк" кіньми, возами, продовольством. Тоді населення було пограбовано. Багатьох розстріляли біля Броварського шляху.
У 1921 році в Борисполі було встановлено радянську владу. Почали організовуватися сільськогосподарські артілі. У 1923 році було створено Бориспільський район.
Здавна славилося пісенністю село Рогозів. На поч. 30-х років в селі було організовано хорланку. Учасники цього колективу брали участь у багатьох концертах, їхні пісні були записані на грамплатівку. Деякі з учасників були запрошені до славнозвісного хорового колективу України, яким керував Г. Верьовка.
На цей період припадає і розквіт творчості заслуженого майстра народної творчості, різьбяра по дереву Петра Петровича Верни (1876-1966). Народився П.П. Верна в хуторі Гора, в сім'ї селян-бідняків. Не маючи змоги ходити до школи, самотужки навчився читати і писати. Самобутній талант художника розвинувся без будь-якої допомоги. П.Верна створив багато чудових речей, які ввійшли до кращих надбань народного декоративного мистецтва.
3 1929 року починається колективізація. Це була справжня трагедія для українського селянства. Як і скрізь по Україні, в Бориспільському районі вона супроводжувалася масовим розкуркуленням, знищенням найпрацьовитішого і тому найзаможнішого прошарку селянства. Люди в колгоспи йшли неохоче, чинили опір колективізації. Прокотилася хвиля "бабських бунтів", на придушення яких було викликано кінну міліцію з Києва. Але незважаючи на опір населення колективізація продовжувалася.
Потім були страшні роки голодомору (1932-1933 років). Було розгорнуто ніколи не бачений терор голодом, щоб навчити українських селян за висловом Косіора "уму-розуму". Бориспільський район рятувало те, що знаходився він неподалік Києва, люди мали змогу виміняти хліб, борошно, крупу на київських базарах. Та все ж від голоду вмирало багато людей. Є відомості про смертність сільського населення Бориспільського району з 01.01.1933пдо 01.01.1934 рік. Ця цифра становить 5739 чоловік. Серед померлих за цей період було 266 дітей віком до одного року. Це за звітами. Фактично ж втрати були значно більшими.
Але і це було не останнє випробування, яке довелося пережити нашому народу. Страшна хвиля сталінських репресій винищила цвіт української нації. Жертвами репресій стали багато жителів району, серед них: Тарабан - нач. райземвідділу, Степанов - голова райвиконкому, Пінчук - бандурист, молодий письменник Жигалко та багато інших.
Друга світова війна принесла страшне лихо на нашу землю. Вже на другий день війни, 23 червня 1941 року, німецька авіація бомбардувала військове містечко та аеродром, розташований на околиці міста Борисполя. 23 вересня фашисти оволоділи містом та районом.
Окупанти створювали старостати, споруджували тюрми.
У лютому 1943 року в придніпровських лісах біля Сошникова розпочав свою діяльність партизанський загін ім. Щорса. Бійці загону нищили німецькі застави, зав’язували бої з карателями. Найбільш вагомим внеском партизан стало збереження Старинського цукрового заводу від знищення. Було врятовано також від фашистських каральних загонів близько десяти сіл району.
Визволення Бориспільського району почалося у вересні 1943 року. Наш район звільнили дві армії - 38-а - під командуванням Н.Е. Чибісова, 40-а - під командуванням К.С. Москаленка. 40-а армія мала досягти Дніпра на ділянці Кийлів, Рудяків, Кальне, Гусинці. 38-а вела наступ на правому крилі фронту, вона повинна була зайняти рубіж Велика Димерка, Требухів, Бориспіль, Вороньків, Кийлів.
За два роки окупації фашисти вбили і закатували в районі 497 громадян. Понад 5 тисяч вивезли до Німеччини. В боях за визволення Батьківщини загинуло понад 8 тис. мешканців району. Більше 5 тисяч воїнів лежать в братських могилах нашого району.
Наприкінці вересня 1943 року повістками військкомату були викликані юнаки 1926 - 1928 років народження, з яких після місячної підготовки сформували винищувальний батальйон для боротьби з бандитизмом.
За мужність і героїзм, проявлені в роки війни, були удостоєні звання Героя Радянського Союзу: І.Х. Кравченко з Гнідина, І.І. Братусь з Рогозова, М.І. Стасюк з Великої Стариці, М.П. Прудкий з Дударкова та І.Д. Кудря з Салькова.
Одразу після визволення району почалися відбудовчі роботи. За свідченням документів, у 1950 році відбудову господарств було завершено. В 1959 році було створено радгосп “Бориспільський", в 1966 році - радгосп "Промінь" , підприємства овочево-молочного напрямку.
В 1965 році прийняв перших пасажирів новий Бориспільський аеропорт, який став одним з найбільших у світі міжнародних аеропортів.
На початку 80-х років на території міста та району працювали 36 промислових та сільськогосподарських підприємств, 27 будівельних та транспортних підприємств, функціонували 20 середніх та 8 восьмирічних шкіл, 50 медичних установ, 34 будинки культури та клуби, 47 бібліотек, спортивна та музична школи, районний будинок побуту, будинок культури. В районі – 34 заклади культури клубного типу , 20 сільських клубів, 6 клубів за інтересами, 35 бібліотек.
Станом на 01.04.2008 в районі зареєстровано 822 малих підприємства, діє 10 промислових підприємств : ЗАТ “Бориспільський автозавод” (виробництво автобусів), ВАТ “Регіон-Продукт” (переробка молока та м’яса), ТОВ “Примтекс-Плюс” (виробництво офісних меблів), КП “НАФТО” (виробництво нафтового обладнання), ТОВ “Старинський сільгоспкомбінат” (виробництво цукру-піску), ТОВ “Плазма”(складання складної побутової техніки), ТОВ “Київ Град” (виробництво кондитерських виробів), Бориспільська виправна колонія, ТОВ „Вікна Сервіс”(виробництво виробів із пластмас), БРПТМ „Райтепломережа”(виробництво теплової енергії).
Бориспільщина славиться місцевими талантами: поетами М.Карпенком, П.Засенком, М.Шостаком, Н. Левчун; художниками К.Мироновою, І. Приходьком, І. Землянських; та іншими.
Також славиться творчими колективами району: народна аматорська хорова капела ім. П.Чубинського с. В.Олександрівка; народні аматорські хорові колективи сіл Сеньківка, Мирне, Проців, Щасливе, Лебедин; районні фольклорні колективи сіл Кириївщина, Глибоке, Городище; народний аматорський вокальний ансамбль “Дніпрові дзвони” с.Кийлів; вокальні ансамблі сіл Мартусівка, Вишеньки.
Справжніми ентузіастами культурно – освітньої роботи в районі є Заслужені працівники культури України Ю. Бурчак і Ж. Бурчак, Заслужений артист України О. Зюзькін.
В районі діє дитяча музична школа у с.Щасливе, школа мистецтв у с.В.Олександрівка.
На території району працюють наукові заклади:
- Інститут розведення і генетики тварин Української академії аграрних наук;
- центральна науково-дослідна лабораторія якості води та грунту Інституту гідротехніки та меліорації УААН.
В с. Ревне діє будинок ветеранів на 50 місць.
Діти з малозабезпечених сімей знаходять батьківську опіку в сім’ях Дереньків с.Ревне, Абаєвих с.Старе.
| 
Головна
Карта сайта
Допомога
