Фастівський район розташований у межах Придніпровської височини, в західній частині Київської області. На півночі межує – з Макарівським районом, на сході – з Васильківським, на південному сході – з Білоцерківським, на півдні – зі Сквирським районами Київської області, на заході – з Попільнянським та Брусилівським районами Житомирської області. Загальна площа Фастівського району складає 89,7 тисяч га, що складає 3,1 % території області. Адміністративний центр району – м. Фастів, розташований за 64 км від Києва. Відстань до найближчого аеропорту – 62 км (аеропорт Жуляни).

Рельєф району являє собою слабосхилясте плато, яке поділяється долинами рік Ірпінь, Унава, Кам’янка та Стугна. Загальна протяжність рік та ручаїв становить 261 км. Ліси та лісосмуги займають територію у 20,3 тис. га.

На території району розташовані 48 населених пунктів, з яких 2 селища міського типу (Борова та Кожанка), 46 сіл. Загальна чисельність населення станом на 01.01..2008 року складає 33,3 тис.осіб. Чоловіків – 15,0 тис.осіб, жінок – 18,3 тис.осіб. Серед основних національних груп українці становлять 96 %, росіяни – 3 %, інші – 1 %.

  Історія Фастівщини сягає глибокої давнини і бере початок із заселення краю первісними людьми. Свідками тих часів є понад 150 пам’яток археології. Серед них – Фастівська стоянка мисливців на мамонта і дикого коня епохи пізнього палеоліту (20-15 тис.років тому); неолітичні поселення біля с.Кощіївка та на хуторі Млинок (V-Ш тис. до н.е.) Біля селища Кожанка, сіл Мала Снітинка, Оленівка, Триліси виявлені залишки трипільської культури (ІV-ІІ тис.до н.е.).

   Фастівщиною проходила княжна Ольга з молодим княжичем Святославом, бували тут і воїни князя Володимира.

        З Фастівщиною пов’язані імена Богдана Хмельницького і козацького полковника Семена Палія (Гурка).

   Історія Фастівського краю пам’ятає і великого українського поета Т.Г.Шевченка. В червні 1846 року у складі археологічної комісії він вів розкопки кургану Переп’ят, що в с.Фастівець. Фастівщина залишила помітний слід у творчості Кобзаря. Тут він виконав багато малюнків із місцевих селян. Серед них “Коло каші”, “Селянин у брилі”, “Постаті селян”, “Гурт селян”. На Фастівщині народились чудові поезії Шевченка “Чернець”, “Швачка”, “Іржавець”.

     Упродовж тривалого часу Фастівщина була краєм великого землеволодіння родини польських магнатів. Понад 1000 десятин кращих земель у Мотовилівці, Оленівці та інших населених пунктах належали Руліковським, майже половина сучасних земель району належала Браницьким. Великим землевласником був шляхтич І.Хаєцький.

   Історія ХІХ століття на Фастівщині пов’язана з деякими визначними подіями – селянським рухом та повстанням Чернігівського полку декабристів. У селах Триліси, В.Снітинка, В.Мотовилівка та Оленівка стояли роти Чернігівського полку. Повстання було придушене, але у Фастівському краї в с.Триліси навіки залишились в одній могилі І.Муравйов – Апостол, А.Кузьмін, М.Цепило та інші декабристи.

     Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 7 березня 1923 року встановлено Київську округу, до складу якої, зокрема, увійшов Фастівський район.  В історичному сенсі під Фастівщиною слід розуміти значно обширніший край, кордони якого не були сталими: наприкінці ХVІІст. — це майже вся Південна Київщина (Паліївщина).

     На фастівській землі у різні роки та століття жили і творили сміливі, талановиті люди, що полишили по собі яскравий слід в історії: композитор К. Стеценко, етнограф Е. Руліковський, письменник С. Васильченко, видатний архітектор та живописець В.Кричевський, відомий винахідник М. Бенардос.
     Сьогодні Фастівщина також багата на талановитих письменників, художників, вчених, людей, які лікують і навчають, вирощують хліб.

На території Фастівського району розташовано Фастівське державне лісове господарство та два промислові підприємства: філія ТОВ «Меркс-Груп», ДП «Триліський спиртовий завод». В районі діє 72 агроформувань, серед них: 7 приватних підприємств, 14 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 42 фермерських господарств, 9 інших форм власності

Герб Фастівського району складається з великого щита, увінчаного стилізованим картушем.

   Щит Герба має класичну форму із заокругленою посередині нижньою частиною і розділений на ліве (синє) та праве (зелене) поле. Верхні лівий і правий кути щита загострені.

   У центрі щита, на межі блакитного і зеленого полів, розміщується зображення дерев’яної церкви золотистого кольору, яка уособлює історичну минувшину і символізує глибокі християнські корені мешканців Фастівщини.

   Річка, що зображена у вигляді підкови, ототожнюється з давніми хліборобськими традиціями жителів району та символізує надію на щасливу долю.

   Щит обрамлений золотистим картушем, де симетрично з обох боків розміщуються колоски пшениці.
У верхній центральній частині картуша квітка акації та листки дуба, що симетрично розташовані навколо акації.

Прапор Фастівського району являє собою прямокутне полотнище, загострене у вигляді козацької шапки у верхньому та нижньому правих кутах і обрамлене золотистою каймою.

                                                                                          слова С. Жук

музика Ю. Бабенка

О,  Фастівська  земле,  наш  зоряний  краю,

Козацької  слави  колиска  свята,

Ірпінь  і  Унава  тут  хвилями  грають

І  дух Палія  над  тобою  вита.

Співуча  і  дружна  у  тебе  родина

І  з  честю  несе  трудівниче  ім’я,

В  історії  славних  звитяг  України

Звучить  героїчна  сторінка  твоя.

Хай  працею  славлять  свою  Батьківщину

Таланти  твої  і  великі  й  малі,

Щоб  символ  безсмертя — червона  калина

Завжди  квітувала  на  рідній  землі.

Будь славен на віки наш Фастівський  краю,

Земля,  де  ступала  нога  Кобзаря,

Хай  вічним  вогнем   над  тобою  палає

Твоєї  щасливої  долі  зоря !