Поняття “Сквирщина” в різні часи несло різне навантаження у зв’язку із змінами територіально-адміністративного устрою України та історичною долею самого міста Сквири, яке переживало як часи бурхливого розвитку, так і часи великих руйнацій і занепаду.  Вперше місто з округою виділяється в окрему городову волость (уділ) в давньоруські часи, як сторожова застава на далеких південно-західних підступах до Києва.

Першу документальну згадку про Сквиру зустрічаємо в грамоті князя Володимира Ольгредовича від 1390 року. Від тієї дати і веде лік місто.

В останній чверті XIV ст. у південних волостях Київського князівства формуються нові адміністративно-територіальні одиниці – повіти, що об’єднували по кілька волостей. Їх поява зумовлена необхідністю централізації управління для більш ефективної відсічі систематичним татарським нападам. Сквира стає центром великого повіту, до якого входять Триліси, Фастів та ряд інших волостей. Проте через неодноразові татарські спустошення міста в XIV-XVI ст. воно втрачає свої адміністративні функції, які переходять до інших центрів.

Під час визвольної війни українського народу 1648-1654рр. і до 1677р. Сквира – сотенне містечко Білоцерківського, а згодом Паволоцького полку. З 80-х років XVII ст. до 1795 р. Сквира звичайне казенне містечко. В1875р. перейменоване в повітове містечко Брацлавської губернії. З 1876р. місто – центр повіту Київської губернії. Сквирщина (Сквирський повіт, що існував до 1923 р.) в цей час включав в себе не тільки територію нинішнього Сквирського району, а й ряд населених пунктів Володарського, Білоцерківського, Фастівського районів Київської області, Погребищанського району Вінницької області, Попільнянського і Ружинського районів Житомирської області. В 1923 році утворено Сквирський район, який входив до Складу Білоцерківського округу, а з 1930 року виділився у самостійний район.

У 1959 році до нього була приєднана частина населених пунктів Великополовецького району.

Історія Сквирщини нерозривно пов’язана з історією українського народу. Багато визначних подій відбулося на її землях. Із Сквирщиною тісно пов’язані життя і творчість багатьох видатних діячів науки і культури України. Тут розпочав свій трудовий і творчий шлях молодий М.Т.Рильський – у майбутньому відомий український радянський поет, перекладач і громадський діяч, академік АН УРСР. З непідробленою теплотою згадував поет це місто через багато літ:

Уклін тобі зеленокудра Сквиро,

Поет сивоголовий посила.

На Сквирщині народився, провів дитячі та юнацькі роки Микола Зарудний – відомий український письменник і драматург. Тут прожив довге творче життя народний селекціонер, лауреат Державної премії СРСР Й.Я.Магомет, відомий скульптор К.В.Діденко.

 

 

 

      Населення

-чоловіків – 18731 особа

-жінок        - 22331 особа

 

ОПИС СИМВОЛІКИ СКВИРСЬКОГО РАЙОНУ

 

     Герб Сквирського району має форму напівкруглого щита, який має класичне співвідношення висоти до ширини – 8:7.

   Щит розділений навкіс двома срібними діагональними нитяними лініями, які перетинаються, на чотири поля: верхнє і нижнє – синього кольору, що символізує ясність, велич, красу нашого краю; праве і ліве – золотого кольору, символізуючого собою багатство, силу, вірність, родючість та землеробство.

   На верхньому синьому полі срібне зображення Пресвятої Богородиці ( відтворення з ікони Божої Матері “ Спорительница хлебов”).

   На нижньому синьому полі зображено золоту фортецю з однією вежею, увінчаною золотим хрестом і відчиненою брамою (елемент Герба м. Сквира).

   Сам щит обрамляють симетрично розміщені широкі стрічки блакитного кольору. На прямих відрізках стрічок з обох боків щита зображено вертикально по три золотих колоски , як символ хліборобського краю, родючих нив та високих врожаїв зернових культур. Під щитом на стрічці напис “Сквирський район” кольору червоного золота. Смужками такого ж кольору обрамлені блакитні стрічки навколо щита.

   Щит увінчаний вінком із п”яти дубових листочків золотого і бронзового кольорів, що є символом Київської області, до складу якої входить Сквирський район. В нижній частині вінка у золотому напівкруглому полі, яке символізує собою сонце, що сходить, зображено срібного голуба – символ миру, духовного відродження і небесної благодаті.

     Прапор

Сквирського району являє собою прямокутне полотнище розмірами у співвідношенні ширини до довжини - 2:3.

   Полотнище Прапора складається з трьох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхня і нижня - блакитного кольору, середня – жовтого (кольори Прапора Київської області).

   На жовтому полі у центрі зображено напівкруглий щит – основний елемент Герба Сквирського району – з відповідними фігурами на ньому (див. Опис Герба Сквирського району).

ГІМН СКВИРИ

 

Муз. В.Мильнікова, М.Марка

Слова В.Цимбалюка

І.

Де річка в вербах і калині, У світлі сонячних заграв, Лежить зеленокудра Сквира, Яку ще Рильський оспівав. Ці землі древні, тут ще скіфів У битвах брязкали мечі, То предки наші, хлібороби, Землі святої орачі.

Приспів: Сквиро наша люба, рідна сторона, Ластівко, голубко, ти у нас одна. Ти, як цвіт калини в рідному краю, Тобі посилаєм ми любов свою.

ІІ. Ти чула голос Наливайка, І Швачки голос тут лунав. І пісню горду, бунтівливу Народ повсталий заспівав. Тут п’єси ставила Старицька, І Рильський тут не раз бував. У Сквирі сам Тарас Шевченко Пісні чумацькі записав.

ІІІ. Пережила ти жах репресій, Голодомор, фашистську млу, А потім грізний ще Чорнобиль Вписавсь в історію сумну. Та вижила. Перед тобою Шляхи в прейдешнії літа, Моя зеленокудра Сквиро, Ти, земле рідна, золота.