Богуславський район утворений 7 березня 1923 року. Він розташований в південній частині Київської області в межах Придніпровської височини правобережного лісостепу України. Відстань до Київа 123 кіламетри. Район межує на півночі з Миронівським районом, на заході – з Рокитнянським і Таращанським районами Київської області, на сході – з Корсунь-Шевченківським, на півдні – з Лисянським районами Черкаської області.         

Територія району – 77,2 тис.га (772 км²).

          Основні види продукції, які виробляються на підприємствах району – текстильні вироби, нерудні будівельні матеріали, цегла керамічна, сільськогосподарська техніка, цільномолочна продукція, масло тваринне, кондитерські вироби, консерви.

          Основу промислового комплексу району складають підприємства, ВАТ „Богуславський завод продтоварів”, ВАТ „Богуславський консервний завод”, ЗАТ„Богуславський маслозавод”, ВАТ„Богуславський кар’єр”, ВАТ„Муліт”,  ВАТ„Богуславська суконна фабрика”, Філія ТОВ СП „Агропромінвест-Богуславка”,  ВАТ "Богуславська сільгосптехніка", СТОВ "Ісайки-Агро", ТОВ "Богуслав керамік".

Богуславщина – один із найчарівніших куточків України. Споконвіків вона приваблювала до себе видатних людей, захоплювала, надихала на творчість. Та й сама богуславська земля народила і зростила багато талановитих художників, співаків, письменників.

            Густинський літопис зазначає, що Богуслав був заснований в 1032 році Київським князем Ярославом Мудрим, який побудував ряд укріплень по річці Рось. Богуслав був з'єднаний з городищами і селами так званими Змійовими валами – ще сьогодні їхні залишки помітні біля сіл Москаленки, Лютарі та Синиця.

            1240 року Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. У 1362 році Богуславщина підпала під владу Литви, а після Люблінської унії 1569 року – у складі Речі Посполитої. З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Посполитої польський уряд вжив ряд заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю.

            У 1591 році король Сигізмунд ІІІ віддав місто у володіння волинському воєводі Янусу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства.

            У 1620 році він одержав Магдебургське право, герб і прапор із зображенням зелених берегів та блакитної річки з трьома скелями і жовтими хрестами. на той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини та 2 поташні буди.

            Під час Хмельниччини більшість міщан Богуслава покозачились. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан. Шляхти тут не було зовсім.

            З 1648 року – сотенне місто Білоцерківського полку. У 1685 гетьманом Іваном Мазепою створено Богуславський полк. За весь час існування полку єдиним його полковником був Самійло Самусь, котрий одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. В 1712 році Богуславський полк ліквідовано.

1685–1692 р.р. Самійло Самусь відбудовує Свято-Миколаївський монастир за Богуславом.          

            В другій половині ХУІІ століття Богуслав купив польський шляхтич Ян Браницький.

            Наприкінці ХУІІІ століття, після того як у 1793 році Правобережна Україна возз'єдналася з Росією, Богуслав понад 40 років був центром повіту, а потім у зв'язку з великою пожежею у місті центр повіту було перенесено до Канева. Богуслав поступово перетворився на позаштатне містечко Київської губернії.

            Якщо у 1825 році у Богуславі було всього 3,5 тис. мешканців то в 1900 – вже 16,7 тисяч. На початку  ХХ століття в місті було 1234 двори, кілька десятків крамниць, пивоварний, медоварний, цегельний, воскобійний, салотопний заводи, 6 суконних фабрик і 12 водяних млинів, діяли три тижневих та вісім річних ярмарків.

            Радянську владу в Богуславському районі встановлено в січні 1918 року, а в 1919 році місто стало центром Богуславського повіту Київської губернії.

Як стверджує П. Бачинський, смертність населення у Богуславському районі від Голодомору 1932 – 1933 рр. склала 14 %. У деяких населених пунктах втрати населення в 1932- 1933 рр. перевищують у декілька разів втрати на фронтах Великої Вітчизняної війни.

В результаті дослідницької роботи, проведеної на території району з 1993 по 2008 р., встановлено, що від Голодомору на Богуславщині померло 5332 особи, в т. ч. 1395 дітей, але і ця цифра не може претендувати на точність: на жаль багато свідків тих страшних років відійшло у вічність, а архівні матеріали майже не збереглися.

            З липня 1941 року по лютий 1944 року район був окупований німецько-фашистськими загарбниками.

            У вересні 1991 року над приміщеннями райвиконкому та міської ради піднято прапор незалежної України.

У 1998 році в Богуславі відкрито дитячий будинок-інтернат змішаного типу «Оберіг».

У 2007 році Богуславська районна бібліотека включена до п’ятірки кращих бібліотек Європи. А також відкрито Інтернет-центр на базі районної бібліотеки.

2007 році відкриття памятника видатному конструктору турбореактивних двигунів, Герою соціалістичної праці, земляку А.М.Люлці в с.Саварка приурочене сторіччю конструктора.

 

В селах району було відкрито памятні знаки жертвам Голодомору

 

В с.Медвин Богуславського району  відкрито парк слави медвинчанам закатованим радянським-тоталітарним режимом.

 

2008 року в с. Медвин Богуславського району відкрито нове підприємство швейну майстерню – підрозділу ТОВ «Спецодяг України».

 

2008 року в с. Медвин Богуславського району відбулося урочисте відкриття реконструйованого Медвинського хлібоприймального підприємства.

 

2009 року в с.Софійка Богуславського району відбулося відкриття пам’ятного знаку відомому єврейському письменнику Шолому Алейхему.

Пам'ятники архітектури

- кам’яниця в м. Богуслав (поч. 18 століття);

- будинок фабриканта Д.Покраса (кінець 19 століття);

- Троїцька церква (кінець 19 століття);

- будинок садибного типу в с. Хохітва (початок 20 століття);

- дерев’яна церква в с. Бородані (початок 19 століття);

- дерев’яна церква в с. Вільхівець (середина 19 ст.);

- дерев’яна церква в с. Розкопанці (кінець 19 ст.).

На території Богуславського району знайдено пам'ятки одинадцяти археологічних культур від епохи міді-бронзи до раннього середньовіччя, одним із яких є залишки грандіозних земляних укріплень – Змієві вали, які досягають місцями 15 метрів заввишки і шириною 14-16 метрів. 

           

Заповідні території

Заповідне урочище „Турчин ліс”, площа - 327 га. Тут ростуть дуб, ялина, модрина, вік яких досягає 100 – 400 років. Живописні ділянки з трав'янистою рослинністю, яка занесена до Червоної Книги України, чергуються з каскадом ставків.

 

Населення: 37 257 осіб

чоловіків   16 688

жінок         20 569

 

 

 

 

   Герб Богуславського району має вигляд закругленого щита, який представлений класичною формою і загостреною посередині нижньою частиною. Лівий і правий кути щита заокруглені, загострення посередині нижньої частини направлене зовні щита.

На синьому полі (фоні) зображені три зелені горби з золотим обрамленням, що символізують різноманітні форми рельєфу Богуславського району (елемент герба м. Богуслав).

   Над середнім горбом розміщується постать Архистратига Михаїла в срібному військовому обладунку з округлим щитом та золотим мечем в правій руці вістрям догори.

   На округлому щиті – малиновий хрест. Голова не покрита, навколо голови золотий вінець. Постать Архистратига Михаїла розміщена на срібній хмарині.

   В підніжжі щита на золотому фоні – сім перев'язів зі стрілами посередині. Перев'язи символізують сім головних річок району: Рось, Богуславка, Хоробра, Фоса, Нехворощ, Реп'яшка, Боярка. Стріли є свідченням оборонної ролі древньоруських городищ – Саварка, Богуслав, Половецьке.

Внизу щит прикрашений вінком. В нижній частині у вінок вплетені дві дубові гілки з зеленим листям, що символізують основні види рослинності краю. Завершують вінок шість колосків пшениці, які розташовані симетрично по три колоски з обох боків щита. Крайні колоски з кожного боку мають дев'ять зернини, інші – по п'ять. Колоски пшениці золотого кольору є символом основних напрямків сільського господарства району.

  На кожен з двох нижніх колосків зліва та справа від щита частково накладаються по одному листку відповідної дубової гілки. Дубові гілки, що розташовані симетрично з обох боків щита листками догори, мають по 8 зелених листків, які частково накладені один на одного.

  У вінок вплетений білий рушник з червоним декоративно-тканим богуславським орнаментом, що є символом традиційних народних промислів району (ткацтва, гончарства, ложкарства, вишивання).

   На рушнику в нижній частині на білому фоні напис червнями літерами "Богуславський район". Напис виконаний стилізованим старослов'янським шрифтом 

Прапор Богуславського району являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхня з них синього кольору (елемент герба України), середня – жовтого (елемент прапора Київської області), нижня - зеленого (колір основного елемента герба м. Богуслав). На відстані 0,5h від правого краю прапора     розміщена вертикальна біла смуга з елементами геометричного орнаменту червоного кольору розміром 0,5, що займає 10% від площі прапора (елемент герба Богуславського району).

   Співвідношення ширини Прапора до його довжини 2:3.

   На фон Прапора може накладатися щит Герба Богуславського району

РОЗКВІТАЙ, БОГУСЛАВСЬКА ЗЕМЛЯ

              (ГІМН БОГУСЛАВЩИНИ)

                                Муз. Олександра Терещенка

                                Сл. Марії Тарасюк

Майже тисячу літ древнє місто стоїть

Над дзвінкою красунею Россю,

І сивіє печаль під вітрами століть,

Та співають ліси стоголосо

Приспів:  

Богуславська земля, хліборобський мій край,

Родиш ти пшениці і героїв.

Молодій у труді, для людей розквітай,

 Щоб і внуки гордились тобою!

 

В щедрих селах твоїх пахнуть медом сади,

І лани золоті неозорі.

Де б не був на землі, серце кличе сюди, -

Найясніші тут роси і зорі.

 

          Приспів

 

Хай надія цвіте на твоїх рушниках,

Моя рідна мала батьківщино.

Світла доля твоя – у надійних руках.

Бо молитва твоя – Україна.

 

         Приспів

Пролітають віки, мов стрімкі журавлі,

Та синів твоїх множиться слава.

Найдорожчий  мені цей куточок землі,

Що людину і господа славить.