Головна
Карта сайта
Допомога
 |
|
||||
 |
|
| Економiка | Бюджет | Освiта та наука | Сiм'я i молодь | Культура |
| Медицина | Фізкультура і спорт | Житлокомунгосп | Соціальна сфера | Туризм |
Кагарлицький район |
|
Дата утворення: створено у 1923 році і включено до Київського округу Київської Губернії Населення: чисельність населення, що проживає у районі становить 35,3 тис. чол., у сільській місцевості 21,7 тис.чол. Кордони: межує із Миронівським, Рокитнянським, Білоцерківським, Обухівсь- ким та Переяслав-Хмельницьким районами Київської області. З півночі – Обухівський район З заходу - Білоцерківський район З південного заходу – Рокитнянським район З сходу і південного сходу – Миронівським район З північного сходу - Переяслав-Хмельницький район Відстані: від м. Кагарлика до м. Білої Церкви автошляхом – 50км; До м. Києва – 80км; до м. Обухова – 35км; до м. Рокитного – 45км; До м. Миронівки – 25км.
Географічні дані: район розташований у південно-східній частині Київської області. По території району протікають річки Горохуватка, Расава, Расавка, ліві притоки річки Рось – Стугна, Красна. У північно-східній частині району тече найбільша водна артерія України – Дніпро.
Коротка історична довідка
Кагарличчина – це один із давніх, аграрно міцних районів Київщини. Ще племена прадавньої Трипільської культури , які утверджували себе передусім як осілі працелюби, заклали основи землеробства, скотарства на Правобережжі України. Проклали торгові шляхи до близьких і далеких обжитих земель. У Кагарлицькому районі виявлено , вивчено немало археологічних пам’яток, які засвідчують, що своїми здобутками трипільці стояли в одному ряду з населенням найбільш розвинених за розвитком культури племенних і міжплемінних утворень. Багата колекція археологічних знахідок у районі на місцях господарювання скіфів-орачів, ранніх слов'ян. На родючих землях від вабливої Росі до невтримного Дніпра, обіч тихоплинної Росави, Росавки, Горохуватки, інших річок наші далекі предки удосконалювали виробництво, побут, формували свій світогляд. Все це не зникло безслідно, а лягло в основу багатих традицій, звичаїв, що збереглися до наших днів. Степи і села Кагарлицького району дуже багаті на археологічні пам’ятки, які належать до всіх історичних епох, починаючи з стоянок раннього періоду стародавнього кам’яного віку (палеоліту) і закінчуючи залишками міст та сільських поселень епохи Київської Русі. Стоянки і поселення, родові могильники і кургани, городища і неукріплені селища, скарби ювелірних виробів і знахідки стародавніх монет – це лише невеликий перелік того, що є в розпорядженні істориків про територію Кагарлицького району в давнину. Таких пам’яток на території району нараховується 114; це городища – 5, поселення – 40, курганів – 36, курганних груп – 27, грунтових могильників – 5. Біля села Черняхів у 1900 та 1901 роках археолог Вікентій Хвойко вперше дослідив ранньо-слов’янскі могильники II- ст.н.е., відкривали нову архелогічну культуру наших пращурів, яку назвали за найменуванням села на Пороссі – черняхівською. Пізніше тут же виявлено ще два поселення того ж часу і трохи пізніших часів – трипільської культури (IV-III тисячоліття до н.е.), за назвою села в сусідньому Обухівському районі – Трипілля. Утворився Кагарлицький район в 1923 році. Район розташований в лісостеповій зоні, в південно-східній частині Київської області. Межує із Миронівським, Рокитнянським, Білоцерківським, Обухівським районами Київської області. Територію району перетинають автомобільні шляхи державного значення Київ – Знамянка – 28км, та Біла-Церква – Ржищів – 42км. Шляхи обласного значення складають – 70,4км, місцевого значення 171,5км. Загальна кількість населення 37,8 тисяч чоловік. Зокрема, Північно-Східна частина Кагарлицького району в силу свого географічного положення та особливостей історичного розвитку має необхідні ресурси для розвитку туризму. Близькість до найбільшої водної артерії України річки Дніпро та чудові місцеві краєвиди створюють прекрасні умови для розвитку сільського зеленого туризму саме в цій частині району. На правому березі Дніпра за Крім археологічних пам’яток Кагарличчина славиться унікальною пам’яткою садово-паркової культури XVIII-XIX століть. Площа його Вражало раніше архітектурне багатство парку. В палаці, флігеля, на алеях і галявинах було розміщено 748 творів мистецтва: копій грецьких та римських статуй, бюстів. Біля входу до парку і нині стоїть брама з кованого заліза, що збереглася ще з часів Трощинського. В парку є альтанка, яка знаходиться на пагорбі “Машук”. В районі збереглися культові приміщення – пам’ятки історії культури та архітектури в с.Слобода (1852р.) церква Святої Анни та в с.Кадомка (1851р.) церква Святого Миколая. В районі діє 9 музеїв: районний історико-краєзнавчий музей, Балико-Щучинський державний музей “Героїв Букринсьеого плацдарму” Мирівський краєзнавчий музей, Гребенівський, Жовтневський та Слобідський сільські краєзнавчі музеї, Стайківський сільський музей “Берегиня”, Буртівський краєзнавчий музей та Сущанський меморіальний музей Народного художника України Карпа Дем’яновича Трохименка. Всі музеї зберігають матеріальну і культурну цінність району. У 1985 році у селі Балико-Щучинка на високому пагорбі було споруджено монументальний ансамбль “Битва за Дніпро”. Скульптор В.Зноба, архітектор О.Захаров. Кагарличчина славиться відомими письменниками, артистами, поетами, художниками. Це народні артисти України – В.П.Дашенко та М.Ф.Кононенко, саме вони були одними із перших засновників театру “Березіль”. Народний художник із с.Сущани К.Д. Трохименко. Добре відомі на Україні імена літераторів: І.Рябокляча (с.Пивці), Г.Олексенко (с.Стайки), Б.Рогоза, Д.Руденко, М.Майоренко, Є.Литвин (с.Стави), О.Булига (с.Великі Пріцьки), В.Скомаровський (с.Балико-Щучинка), М.Кагарлицький (с.Черняхів). Заслужена артистка України Буравська (Заманська) Надія Федорівна (с.Халча), Заслужений артист України Литвин Василь Степанович (с.Стрітівка). Відомі на Кагарличчині і за межами України майстри декоративно-ужиткового мистецтва вишивальниці – заслужений майстер народної творчості Р.Горбач та майстер народної творчості “Золоті руки” – Н.Троненко, А.Евлогієв. В районі функціонує: 38клубних установ, з них один Кагарлицький міський центр культури і дозвілля, 18 сільських будинків і 19 сільських клубів. 40 публічних масових бібліотек, з них 2 міські бібліотеки, 38 сільських бібліотек. 9 музейних закладів: районний історико-краєзнавчий музей, музей меморіальний комплекс „Букринський плацдарм” в с. Б. Щучинка, 7 музейних філіалів (с.с. Бурти, Мишівка, Жовтневе, Стайки, Слобода, Сущани, Гребені). В Кагарлику діє дитяча школа мистецтв, а в с.Стрітівці – вища педагогічна школа кобзарського мистецтва. 4 самодіяльні художні колективи міського центру культури і дозвіллі носять звання «народний» : - ансамбль художньої пісні; - хоровий колектив; - оркестр духових інструментів; - самодіяльний театральний колектив. |
 ГЕРБ КАГАРЛИЦЬКОГО РАЙОНУ Гербовий щит обрамлений піввінком із золотого колосся і гички цукрового буряка,завершений у підніжжі трьома коренеплодами і перевитий синьо-жовтою стрічкою. Вгорі щит вінчає ритуальна таріль Черняхівської культури із зображенням старовинного слов'янського календаря. Малий Герб складає гербовий щит без супровідного орнаменту-обрамлення. Ламана лінія, що поділяє щит на два кольорових поля-золоту главу і синє основне тло, означає: район знаходиться на лінії старовинних, так званих „змійових валів", які складали оборонну межу між давньо-слов'янськими племенами і диким степом. Загострені зубці лінії можна трактувати як верхів'я частоколу- суттєву частину оборонних споруд Київської Русі та пізнішої доби. Є відомості щодо їх наявності у період пізнього середньовіччя та Гетьманщини. Чорний ханський намет - постійне місце проживання, ставка ханів (каганів), символізує владу в часи, коли на території сучасного району проживали осілі тюркські племена що прийшли зі Сходу і були на службі у Київських князів . Нагадує про давню історію краю та походження назви міста Кагарлик. Козацькі шаблі - символ здатності мешканців краю боронити свою землю. У часи Визвольної війни на теренах Кагарличчини неодноразово відбувалися запеклі бої між козацькими військами та польською шляхтою. Шабля у геральдиці у середньовічні часи символізувала звитягу, мужність, незалежність, прагнення до перемоги. Символи з герба родини князів Острозьких. Срібна острога (геральдичний опис у вітчизняних гербовниках-півкільце із загостреним верхів'ям). Походить від давнього геральдичного знаку „огончик „. Символізує устремління вгору, звернення до Бога, приєднання до його чеснот. Подається у супроводі шляховодної зірки та півмісяця. Шестипроменева зірка - один із найстародавнішніх символів -людства, що потім перейшов у світову геральдику як невід'ємна її складова. Належить до чина так званих астральних знаків.Символ вічності (з ХУШ століття) високих помислів, ідеалів (неминаючих цінностей, значення яких вічне - любов, віра, надія, мудрість). (Існує вираз: „Народився під щасливою зіркою" Девіз „Асі азрега!" або „Асі азіга!"- означає „До ідеалу" та „До зірок". В класичній геральдиці християнських народів зображалася скрізь, повсюди і завжди, коли потрібно було зобразити саме зірку. Шестипроменева зірка (плоскісного вигляду, з суцільним полем, тобто „залита" золотом, зрідка - сріблом) називається в фаховій літературі Віфліємською зіркою. Саме її розміщали на всіх відомих нам творах художники середньовіччя та епохи Відродження. Особливо часто вона присутня на парсунах, присвячених народженню Ісуса Христа в Віфліємі,коли до нього прийшли з поклоном волхви. Як символ,що не має специфічного політичного чи національного змісту, саме шестикутна зірка у ХУ1 1-ХІХ століттях особливо широко застосовується в якості символа об'єднуючого. Чимало країн світу включили до державних гербів саме золоту 6-променеву зірку. Півмісяць - емблема інтернаціональна. У вітчизняній емблематиці (у всіх слов'янських християнських народів) зазвичай прийнято півмісяць зображати поруч із шести-або дванадцятипроменевими зірками на куполах храмів. У підніжжі Хреста. Символ має своєрідне трактування: „Осяяний храм (і люди в ньому) Хрестом Спасителя, а веде їх у вічний світ добра і миру золотий човен -Місяць під зіркою, що засяяла людству в день народження Божого Сина. Гербовий щит обрамлено обабіч вінком. Його утворює пшеничне колосся та бурякова гичка,а у підніжжі три коренеплоди цукрового буряка. Символіка вінка - ознака почесті, давній символ нагороди,емблема безсмертя,відповідно величі. Вінок з пшениці та цукрових буряків символізує та підкреслює аграрний статус району, культивування в ньому цих двох основних видів сільгоспкультур. Вінок перевито синьо-жовтою стрічкою —у відповідності до кольорів Державного Прапора України. Ритуальна таріль - вінчає в горі вінок і на ній зображено старовинний календар наших пращурів . Символіка тарілі , що є художньою копією знахідок з спадщини славетної Черняхівської культури (111-11 тисячоліття до Р.Х.), передає графічно відомості щодо високо- розвинутої культури праслов'ян, наших пращурів. Календар Черняхівської культури - тісно пов'язаний з давньою історією району, адже саме тут знаходиться досліджений археологами Черняхівський могильник, який і дав назву самій археологічній культурі. Календар підкреслює давні землеробські традиції на теренах району, безперервний та міцний зв'язок в часі - від давнього населення Київщини- до сьогодення.
|
|
ГІМН КАГАРЛИЦЬКОГО РАЙОНУ |
Слова Н. Вегери – Предченко, музика Б. Родини
Священному краю батьками й дідами Завіщана воля і щедрість полів. Моя Кагарличчино, квітнеш садами На древній, великій могутній землі. Приспів: Слався земля Кагарлицька, безкрая, В тобі наша гордість і доля свята. У праці і в пісні тебе величаєм На щастя, на розквіт, на славні діла. Тут поступ народу в труді і в творінні З полів Черняхівських, з курганів земних Несуть крізь віки у нові покоління Твої, Україно, відважні сини. Приспів: Слався земля Кагарлицька, безкрая, В тобі наша гордість і доля свята. У праці і в пісні тебе величаєм На щастя, на розквіт, на славні діла. В бою клекотали Дніпровські глибини, Стогнала земля на букринській горі. Тут воля кувалась твоя, Україно, В кипучім горнилі на сивім Дніпрі. Приспів: Слався земля Кагарлицька, безкрая, В тобі наша гордість і доля свята. У праці і в пісні тебе величаєм На щастя, на розквіт, на славні діла. Ми предків святий заповіт пам’ятаєм, Свій рід возвеличим у мирній борні. Хай наше знамено у дружбі єднає Людей на святій Кагарлицькій землі |
