Іванківщина – край древлянський. Перші документальні згадки про селище Іванків датуються 1589 роком. У Х-ХІІІ століттях на місці нинішнього парку було давньоруське городище. Воно стояло між землями двох племен – полян та древлян. Біля Іванкова виявлено поселення доби неоліту та палеоліту.
У давнину Іванків називався Землею Трудинівською. Трудинове переходило від одного власника до іншого. У 1589 році ці землі почали називати Місцем Івановим – від імені тодішнього власника маєтку Івана Проскури. Згодом з'явилась назва Іванків
Жителі Іванкова брали участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 років. Багато з них у складі Київського полку захищали північно-західні кордони України від нападів шляхти. Місцеве населення активно підтримувало повстання селян і козаків проти польської шляхти, що у 1664-1665 роках охопило Правобережну Україну. В Іванкові повстанці розгромили шляхетський маєток.
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Іванків залишився за Польщею.
У 1743 році було збудовано церкву ім'я Пресвятої Богородиці.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією 1793 року Іванків став містечком Радомишльського повіту. На початку ХІХ століття в ньому проживало 1300 чоловік, серед яких було 10 ремісників. У містечку влаштовували ярмарки, на яких торгували лісом, бондарними виробами, смолою, дьогтем, льоном, худобою, рибою тощо.
У 1887 році за рішенням сходу громадян була створено першу бібліотеку та відкрито сільбудинок, церковно-парафіяльну школу.
В кінці 1897 року відкрито телеграф. Першу телеграму з Іванкова до Києва відправлено 14 (26) листопада. Штат поштово-телеграфного відділення складався всього з чотирьох чоловік – начальника, наглядача, листоноші і сторожа.
На початку ХХ століття в містечку Іванків налічувалося 396 дворів, проживало 3138 осіб. Значну частину населення становила сільська біднота. На місцевих підприємствах – 2 шкіряних, 2 цегельних заводах, у 4 кузнях та 5 млинах – працювала невелика кількість робітників.
У 1900 році у волості було лише 6 шкіл (зокрема, школа грамоти у с. Соснівка). За статистичними даними по Київській губернії, письменність в Іванківській волості становила: серед чоловіків – майже 23 %, серед жінок – 5 %.
У цей час у всій волості була лише одна лікарня на 10 ліжок, де працювали 1 лікар (з 1914 року – 2 лікарі), 1 фельдшер (з 1914 року – 3) і акушерка.
У статистичних звітах по Київській губернії є дані, що з 1000 народжених вмирало 540 (більше 50 %).
Іванківський район створений у березні 1923 року
У той час велика увага надавалась поліпшенню медичного обслуговування, культурно-освітньої роботи серед населення. Розширено лікарню, відкрито аптеку. 1923 року на базі початкової школи почала працювати трудова семирічна школа, що охоплювала навчанням 900 дітей..
У 1924 році в селищі встановлено перший радіоприймач.
На допомогу колгоспникам у 1931 році створено МТС. Врожаї на той час збирали невисокі (картоплі – по 50-70 цнт з 1 га, жита і пшениці – по 4-5 цнт), але певний прогрес був (в порівнянні з дореволюційним періодом).
У роки Голодомору 1932-1933 років на Іванківщині померло 2762 особи (це далеко не повні дані). Картину реальних втрат від Голодомору в населених пунктах нинішнього Іванківського району через відсутність документальних свідчень можна відтворити лише шляхом порівняльного аналізу наявних даних 1932 і 1939 років. За сім років, включаючи трагічні 1932-1933 роки, кількість населення в Іванківському районі зменшилася майже на 3 тисячі чоловік, а в Розважівському (нині частина сіл якого входить до Іванківського району, а частина - до Поліського) - більше, як на 8 тисяч осіб. Хоча за демографічними даними мав би бути його приріст.
Під час Великої Вітчизняної війни 808 днів і ночей Іванків був окупований німецькими військами. Жителі району вели активну боротьбу проти фашистських окупантів. В багатьох населених пунктах району діяли підпільні групи і партизанські загони. З вересня 1942 року діяв Київський підпільний обком партії, першим секретарем якого був Іван Васильович Сергієчко. 1943 року його із соратниками-підпільниками закатовано в застінках гестапо. 8 травня 1965 року Івану Васильовичу Сергієчку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В с. Підгайне йому встановлено пам'ятник.
Мужньо боролася з фашистами «Поліська ластівка» Ніна Іванівна Сосніна В м. Малин 31 серпня 1943 року фашисти спалили її разом із батьком та іншими підпільниками. Їй також посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В с. Кухарі, де народилася Ніна Іванівна, встановлено пам'ятний знак, на її честь закладено парк, названо одну з вулиць Іванкова.
26 червня 1943 року в урочищі «Березівка» під Шпилями розстріляно іванківських підпільників Катерину Фещенко, Клавдію Терентюк та інших народних месників.
Всього за час окупації району закатовано і розстріляно 674 особи - партизанів, підпільників, мирних жителів. 19 травня 1943 року фашисти за допомогу жителів Заруддя партизанам повністю спалили це село. На роботи до Німеччини було вивезено 3237 чоловік. На фронтах війни загинуло 5 тисяч уродженців району. Хоробрістю в боях за визволення Вітчизни від фашистських загарбників відзначилися Герой Радянського Союзу Петро Степанович Черненко, кавалери трьох орденів Слави Пилип Романович Приходько і Юзеф Миколайович Верес та багато інших героїв-орденоносців.
У повоєнні роки відбудови народного господарства мешканці району багато працювали над зміцненням економіки рідного краю, виробництвом сільськогосподарської та промислової продукції. Вагомий внесок у розвиток сільського господарства району зробили Герой Соціалістичної праці, делегат Третього Всесоюзного з'їзду колгоспників, орденоносець Л.Н.Бойченко, Заслужений працівник сільського господарства З.А.Дударенко, орденоносці Р.А.Костюченко, Г.Я.Кобернюк. Прославили на весь світ Іванківський край своєю творчістю народний художник України, заслужений діяч мистецтв України, майстер народної творчості, Член Спілки художників України, лауреат Державної премії України ім.. Т.Г.Шевченка М.О.Примаченко та народний художник України, заслужений майстер народної творчості України, лауреат Державної премії України ім.. Т.Г.Шевченка, член Спілки художників України, знаменита ткаля Г.І.Верес.
У 1959 році до складу Іванківського району було приєднано Розважівський райони.
В налагоджене життя іванківців свої корективи внесла Чорнобильська катастрофа 1986 року. Через два роки до складу Іванківського району ввійшла частина населених пунктів Чорнобильського району.
У 2000 році на клумбі за Іванковом встановлено незвичну бетонну скульптуру у вигляді велетенського яйця. Її подарував нашому селищу німецький зодчий Армін Кольбі як символ життя і родючості землі, що має відродитися після чорнобильської біди.
І район поступово.відроджується.
В районі діють промислові підприємства: ВАТ «Промінь», Іванківський хлібокомбінат, ТОВ «Тетерів», КПКОР «Іванківтепломережа», ВУЖКГ.
На території району працюють державні лісопідприємства – «Іванківське лісове господарство» та Іванківське спеціалізоване державне агропромислове підприємство.
Серед будівельних організацій: філія «Іванківське райДУ», ВАТ «ДБУ-39», ТОВ «Агрошляхбуд», ВАТ «ПМК-2», ТОВ СПМК-8.
Сільське господарство представлене 15 сільськогосподарськими підприємствами, серед них: 11 – СГВК, 2 – СТОВ, 1 – ВАТ, 1 – фермерське господарство.
Інвестиційна діяльність представлена ТОВ «Берізка-Агро» та «Зелена хвиля», ТОВ «Софтсвіт».
Перевезення населення здійснюють працівники ВАТ «Автомобіліст», приватні підприємства «Іванків - Автолюкс» та «Іванків - Автотранс».
На належному рівні працюють заклади культури, освіти, медицини. Постійно зміцнюється їх матеріально-технічна база. Завдяки сумлінній праці, життєвому досвіду, мудрості, шанобливому ставленню до минулого і сьогодення у віках житиме добра слава про чудовий Поліський край, його людей – найцінніший скарб Іванківшини.
Розташування: район розташований у північній частині Київської області, у фізико-географічній зоні мішаних лісів. По території району протікають 14 річок, довжиною 295 км. Найбільші: р.Тетерів, довжиною 58 км, р.Жерева – 30 км, р.Здвиж – 29 км. Районний центр – Іванків. Розташований на лівому березі річки Тетерів. Межує з Житомирською та Чернігівською областями, Республікою Білорусь, Бородянським, Поліським та Вишгородським районами Київщини. Відстань до найближчої залізниці, станції Тетерів – 40 км, до м.Києва – 80 км, до м.Чорнобиль – 50 км, до кордону з 30-кілометровою зоною відчуження – 25 км. Відстань до міжнародного аеропорту «Бориспіль» - 130 км.
Загальна площа: 361,6 тис. га, в тому числі Зона відчуження ЧАЕС – 181,8 тис. га.
Адміністративний устрій: 81 населений пункт об'єднаний в одну селищну та 26 сільських рад.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. № 106 - 22 населених пункти віднесено до 3 зони (гарантованого добровільного відселення), 59 населених пунктів до 4 зони (посиленого радіоекологічного контролю).
Населення: у районі проживає 31926 особи. В тому числі: сільське – 21355 чоловік, міське – 10571 чоловік. З них 29664 громадян мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі – 6227 дітей.