Загальні відомості про район

 

Дата утворення:       8 березня 1923 року

 

Площа:                      1,1 тис.кв.км  (4,2 % від території області)

 

Відстані:                   від м. Бровари   до м.Києва:  - залізницею   - 30  км

                                                                                    - автошляхом - 20  км

 

Географічні дані:    Район розташований у північно-східній частині України.

 

По   території протікають 7 річок, найбільші з них Десна і Трубіж.

 

Межує з Бориспільським, Баришівським та Вишгородським       районами Київської області.

 

На північному-сході - з        Чернігівською  областю.

Адміністративно-територіальні одиниці: - населених пунктів             - 46; - селищ міського типу         -   3; - сіл                                        - 43.
Чисельність населення:		- 70,1 тис. чол. (4,0% від населення області), із них:  - чоловіків - 33,1 тис.;  - жінок       - 37,1 тис.

Щільність  населення:        - 59,3 чол. на 1 кв. км

 

Національний склад (%):      - українці    - 90,3;

- росіяни      -   5,0;

- білоруси    -   1,5;      

- молдаване  -   0,3;

- інші             -   2,9.

 

 

Історична довідка про район

 

Броварщина, історичні землі якої містяться в чарівному куточку України, між річками Десною, Дніпром і Трубежем, здавна була заселена людьми. Край займає визначне географічне положення на лівобережжі, навпроти Києва, що й визначало за усіх часів його мінливу долю.

Ще в середині першого тисячоліття нашої ери римські джерела називали історичні землі у трикутнику Київ-Чернігів-Переяслав початками Русі, всього східно-слов'янського етносу. Понад тисячу років у непорушних пралісах Броварщини жило одне з найбільших давньослов'янських племен - сіверці, яке з часом утворило Чернігівське, Переяславське та Новгород-Сіверське князівства.

Із Х ст. розпочалося посилення вплину київської княжої влади на сіверський люд Броварщини. За князя Володимира Великого по Десні, Остру та Трубежу будуються гради, де селяться "на прокорм" запрошені з інших країн "знатні мужі".

За подальшого часу (XI - XII ст.) відбувалося масове заселення краю монахами київських і переяславських монастирів. То була вже тотальна церковна колонізація язичницьких земель, бо сліди давніх поселень монахів трапляються майже в кожному броварському селі. Для хворих і немічних монахів броварська земля була землею обітованою, "Богом даною" - Богданівкою билинного часу.        

 

І хоча не раз сюди заходили печеніги, половці та інші завойовники, на землях між Десною і Трубежем розросталися осідки мужніх броварів. Майже всі сучасні села постали із давньоруських поселень-градів - Бровари, Княжичі, Літки, Русанів, Світильня, Гоголів, Заворичі, Семиполки, Рожни, Рожівка, Літочки, Свиноїди, Требухів, Погреби, Калита, Богданівка, Димерка, Зазим'я, Рудня та ін.

Після нетривалого правління різних татарських васалів край перейшов у володіння князя Романа Брянського. А вже з 1362 р. київський князь Володимир Ольгердович передав землі між Десною та Трубежем під владу князя Юрія Половця. Князь збудував свою резиденцію-двір на пагорбах поблизу Рожнів і прибрав ім'я князя Половця-Рожиновського. До того часу належать і перші писемні згадки про Рожни, Світильне, Літки. Від 1393 р. ці землі отримав князь Дмитро Сокира - соратник литовського князя Вітовта.

У польських люстраціях 1616, 1620 та 1628 років зафіксовано майже всі назви сучасних населених пунктів Броварщини.

 

На початку XVII ст. розпочалося “ополячення” краю та водночас відновлювалися колишні монастирські володіння. У відповідь на це місцеве населення йшло боронити свої споконвічні права до повстанських загонів Косинського, Северина Наливайка, Тараса Трясила, спільно із місцевими лідерами Сулимою, Носачем, Аксаком, Рожиновським брало участь у козацьких походах гетьмана Петра Сагайдачного. Кульмінацією цих подій стало повстання 1638 року під проводом нашого земляка Якова Остряниці.

Наступне десятиріччя було періодом відносного спокою та ростом і зміцненням козацьких сотень в Броварах, Гоголеві, Світильному, Заворичах.

Із початком визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького,  вищезазначені козацькі сотні, у складі Київського полку, брали участь у битві з литовським військом під Лоєвом.

 

Після укладення Переяславської угоди з 1953 року броварські землі почали щедро роздаватися російським воєводам і генералам - Трубецькому, Вольському, Девієру, Кантакузену, Лопухіну, Хераскову. Російські землевласники з часом втратили свої володіння. Їх перекупили родинами української старшини Дараганів-Галаганів, Танських, Солонин.

Центром регіону стало сотенне містечко Гоголів Київського полку, що зросло на ярмарковій торгівлі. Містечками, також, стали ярмаркові Бровари та Літки. Козацькі села мали власне урядування. Розвивалися монастирські вотчини.

У 1786 році в Україні було запроваджено кріпацтво і броварські землі перейшли до "казни" та до рук петербурзьких вельмож Хованських-Алфер'євих, Трепових. Панщина, відробітки казенних селян спричинилися до занепаду національного господарського життя.

Водночас серед нашого народу жила непокора колонізаторам, віра у волю і незалежність. Перша половина XIX ст. пов'язана з іменем Тараса Шевченка, який уособлював незгасну віру в прийдешню волю. Великий поет бував у багатьох броварських селах. Його поеми "Катерина", "Сотник", "Княжна" - мають броварську основу, бо написані з реальних подій того часу.

Скасування кріпосного права у 1861 році зумовило бурхливий розвиток господарського життя. За наступного десятиріччя населення сіл зросло у кілька разів. Утверджувалися капіталістичні відносини, формувалися невеликі містечка – Гоголів, Бровари, Літки, Семиполки. Край належав до Остерського повіту Чернігівської губернії у складі Броварської, Гоголівської та Семиполківської волостей. З 1861 року через наші землі пролягало Санкт-Петербурзьке шосе, а з 1867 року - залізниця  Київ-Москва.

В усі часи за різних обставин відбувалась міграція населення з Броварщини до інших областей Росії та інших країн, іноді в значних масштабах. У XVII ст. — до району Пирятина й Чугуєва, наприкінці XVIII ст. — на Дон, пізніше до Таврії, у середині XIX ст. — на Кубань, а згодом — у Заволжя, Сибір, на Далекий Схід.

За періоду Української гетьманської держави броварські землі адміністративно належали до Київського полку, після остаточного поневолення України Російською імперією — до Київського намісництва, у 1807 - 1917 р.р. — до Остерського повіту Чернігівської губернії.

 

За постановою уряду Української Народної Республіки 1918 року, із введенням нового адміністративного поділу, задніпровські землі на 20 верств від Києва ввійшли до складу Київради. На кілька років Бровари були включені до міської смуги Києва. Уже в УРСР, після створення району у 1923 році, функції його центру перейшли до с. Димерки, яка стала Великою Димеркою.

У 1937 р. Бровари знову стали центром Броварського району.

Становлення району збіглося з новою економічною політикою радянської влади. Відроджувалися господарства, зруйновані лихоліттям Першої світової та громадянської воєн. У селах району створювалися міцні господарства з власною переробкою продукції. Водночас із економічним піднесенням відроджувалось і духовне життя, відбувалася українізація народу. Великого розмаху набуло становлення семикласної системи навчання.

У 30-х роках розпочалася суцільна колективізація району, що тривала до 1934 року. У багатьох випадках вона набирала ознак примусової. Так звані перегини у політиці регулювання земельних відносин на селі, призвели до страшного лиха для українців — голодомору 1932-1933 років. І тоді, і пізніше, за років передвоєнних масових репресій, загинули сотні наших земляків. Неподалік Броварів, у Биківні, міститься найбільше в Україні поховання репресованих громадян, знищених радянською владою.

Із початком Великої Вітчизняної війни Броварщина опинилась в епіцентрі подій. Із перших днів липня до 14 вересня 1941 року у Броварах розміщувався штаб Південно-Західного фронту, на чолі з командуючим – генерал-полковником Кирпоносом М.П., штаб Українського прикордонного округу, інші військові управління та служби.

Німецькі війська окупували район 19 вересня 1941 року, а рівно через два роки — 19 вересня 1943 року, територія району була визволена частинами           38-ї армії Степового фронту.

 

 

За офіційними даними, під час війни загинуло 7145 жителів району, кожен другий чоловік призовного віку. Тисячі жителів були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Під час відступу у вересні 1943 року окупанти спалили близько      12 тисяч селянських дворів.

За ратні подвиги у Великій Вітчизняній війні дев'ятеро наших земляків вшановано найвищим воїнським званням Героя Радянського Союзу.

Це: - Дяченко Іван Давидович (с.Плоске), Дяченко Андрій Васильович

(с.Красилівка), Костенко Григорій Васильович (с.Літки), Микал Степан Федорович (с.Пухівка), Обіух Іван Данилович (с.Світильня), Самодеєв Іван Андрійович (с.Калита), Ситько Андрій Васильович (с.Заворичі), Ступак Григорій Лаврентійович (с.Бервиця) та Ячник Сергій Федорович (с.Рожни).

А житель с. Плоске Касьян Іван Павлович став повним кавалером ордена “Слави” І-ІІІ ступенів.

 

Сучасну історію району творили і творять у сьогоденні:

 

Герої Соціалістичної Праці:

 

 - Волоха Петро Феодосійович - колишній директор ДПЗ “Плосківський”, кандидат економічних наук, заслужений працівник сільського господарства;

 - Пильтяй Марія Захарівна - колишній бригадир молочнотоварної ферми радгоспу “Русанівський”;

- Дяченко Катерина Терентіївна – колишня ланкова польової бригади радгоспу “Зоря”;

 

Заслужені працівники по галузях народного господарства:

 

Сільське господарство:

 

-   Косенко Анатолій Тихонович – колишній директор радгоспу “Гоголівський”;

-   Кирій Петро Іванович – головний агроном ВАТ “Комбінат “Тепличний”;

-   Руденко Тетяна Миколаївна – голова правління СТОВ “Княжицьке”;

-   Томін Євген Фролович – колишній директор радгоспу “Великодимерський” та голова Броварського райвиконкому;

-   Чернишенко Володимир Ілліч – голова правління ВАТ “Комбінат “Тепличний”;

-   Чижик Олександр Михайлович – колишній директор радгоспу імені С.М. Кірова.

 

Охорона здоров’я:

 

- Антоненко Катерина Федорівна – медична сестра травматологічного відділення    

   Броварської ЦРЛ;

-   Белей Нестор Іванович – колишній завідувач кардіологічного відділення центральної районної лікарні;

-   Коляда Володимир Степанович – завідуючий хірургічним відділенням Броварської ЦРЛ;

-   Онопрієнко Олексій Павлович – завідувач неврологічним відділенням ЦРЛ, кандидат медичних наук;

-   Прокопенка Віталій Артемович – головний лікар Броварської СЕС;

-   Сокур Іван Павлович – колишній головний лікар Броварської центральної районної лікарні, почесний громадянин м. Бровари;

-   Строй Ольга Георгіївна – завідуюча відділенням гігієни служби державного санітарного нагляду санітарно-епідеміологічної служби.

 

Освіта:

 

-   Клишта Петро Іванович – вчитель Зазимської ЗОШ І-ІІІ ступенів;

-   Плюта Галина Яківна – колишній вчитель та заступник директора  Княжицької середньої школи з навчально-виховної роботи;

-   Хорліков Октябр Іванович – колишній начальник районного відділу освіти;

-   Яковенко Катерина Іванівна - колишній вчитель Калинівської середньої школи.

 

 

Культура:

-   Конощенко Володимир Федорович – керівник самодіяльного народного хору “Джерело” птахофабрики “Київська”;

-   Кошелєва Людмила Василівна – директор Броварської районної центральної бібліотечної системи;

-   Мишкоріз Юрій Юрійович – колишній художній керівник хору 

 

Фізична культура і спорт:

 

-   Коварський Леонід Самойлович – директор спортивного комплексу ВАТ “Комбінат “Тепличний”, колишній тренер Чемпіона світу з боксу серед професіоналів Сергія Дзінзірука;

Журналістика:

 

-   Батюк Мотрона Михайлівна - уродженка села Рожни, член Спілки журналістів України;

-   Поліщук Оксана Миколаївна – уродженка села Семиполки, кавалер ордена “Знак пошани”, член Спілки журналістів України.

 

Броварський район – давня історична земля, що знаходиться в самому центрі України. Там , де зливаються води Десни і Дніпра. Багата фолкльорно-етнографічна спадщина, вплив різних історичних культур і сьогодні визначають броварський родовід. Доля нашої землі визначалась належністю її до Переяславського князівства в княжі часи, Київського полку – в часи Козаччини, Чернігівської губернії та Київської області. Броварський район у сучасних межах було утворено в 1923 році.

Зміст символіки

Бровари – це східні ворота Києва, до яких в усі часи сходились дороги – звідси і ідея східної фортеці із золотими ворітьми. Зображення золотого коня пов”язане з народними легендами про стародавній град Крем, на ворітницях брами якого був зображений вершник. Побутує, також, переказ про хлопця-семилітка, який першим приручив дикого коня. Дійсно, більшість дослідників вважають, що приручення людством дикого коня-тарпана сталося в добу міді на території України. Срібні хвилясті смуги символізують річки Десну і Трубіж, між якими сформувалвсь територія району. Квітка калини символізує Київську область, до складу якої входить Броварщина, а вінок із гілок сосни, дуба та берези розповідає про найхарактернішу для району рослинність.

 

 

Опис герба Броварського району

     У синьому полі срібна фортеця з трьома вежами із золотими дахами й відчиненою брамою із золотими ворітницями, крізь яку проходить золотий кінь; обабіч фортеці по одному срібному струмкові (хвилястому пруту). Щит увінчується квіткою калини та обрамлений бронзовим вінком із соснових, дубових та березових гілок.

 

Опис прапора Броварського району

     Світло-синє полотнище, в центрі якого біла фортеця з трьома вежами із жовтими дахами та відкритою брамою із жовтими ворітницями, крізь яку проходить жовтий кінь. Висота емблеми дорівнює 2/3 висоти полотнища. Уздовж древкового та вільного країв на відстані в 1/10 висоти полотнища йдуть вертикальні білі хвилясті смуги, ширина кожної з яких дорівнює1/20 висоти полотнища. Співвідношення сторін прапора 2:3.

Почесна відзнака Броварської районної ради "Знак Пошани" І,ІІ, ІІІ ступеня є відзнакою і заохоченням працівників органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, підприємств, установ, організацій району, громадян України, іноземних громадян, які зробили значний особистий внесок у становлення і розвиток місцевого самоврядування, економічної і соціальної сфери Броварського району, збагачення національної, інтелектуальної і культурної спадщини, досягли визначних успіхів у державній, громадській та інших сферах діяльності. Найвищою за своєю значимістю є Знак Пошани І ступеня, далі, відповідно, Знак Пошани ІІ та ІІІ ступенів. Встановлення цієї відзнаки затверджене рішенням 18 сесії Броварської районної ради ІV скликання від         24 лютого 2005 року № 225.

 

"Почесний громадянин Броварського району"

1.Звання "Почесний громадянин Броварського району" присвоюється громадянам України та інших держав, особам без громадянства за значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток Броварського району, збагачення національної духовної спадщини та благодійну гуманістичну та громадську діяльність.

2.Звання "Почесний громадянин Броварського району" приурочується щорічно до Дня Незалежності України і присвоюється рішенням Броварської районної ради, за поданням голови районної державної адміністрації.

3. Висунення кандидатур для присвоєння звання "Почесний громадянин Броварського району" здійснюється гласно за ініціативою місцевих органів самоврядування та виконавчої влади, трудових колективів підприємств, установ та організацій незалежно від їх адміністративного підпорядкування і форм власності, політичних партій і громадських організацій.

4. Подання про присвоєння звання вноситься до Броварської районної державної адміністрації. До подання додаються відомості про конкретні виробничі, наукові та інші досягнення у трудовій і громадській діяльності, за які особа представляється до присвоєння звання та біографічна довідка, підписана керівником відповідної структури.

5. Матеріали про присвоєння звання та відповідні висновки до них готує відділ організаційної та кадрової роботи, розглядає голова районної державної адміністрації і приймає рішення щодо внесення кандидатури на розгляд сесії районної ради.

 

6. Особам, яким присвоєно звання "Почесний громадянин Броварського району" вручається нагрудний знак встановленого зразка та диплом.

7. Диплом та нагрудний знак "Почесний громадяднин Броварського району" вручається головою районної ради або головою районної державної адміністрації. Вручення проходить в урочистій обстановці.

8. Громадяни, удостоєні почесного звання заносяться в Книгу почесних громадян Броварського району.

Почесні громадяни Броварського району:

Звання "Почесний громадянин Броварського району" є свідченням визнання територіальною громадою Броварського району визначних заслуг окремих осіб перед громадою Броварського району у розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, благодійній, гуманістичній та громадській діяльності, зміцненні міжнародного авторитету Броварського району.

 

ВОЛОХА ПЕТРО ФЕДОСІЙОВИЧ – колишній директор держплемзаводу "Плосківський", кандидат економічних наук. За видатні виробничі досягнення нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами "Знак пошани". У липні 1986 року йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням третього ордена Леніна та Золотої медалі "Серп і молот". За вагомий внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва в незалежній Україні нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ та ІІ ступенів. У 2002 року Петру Федосійовичу присвоєно звання "Почесний громадянин Броварського району".

 

ПИЛЬТЯЙ МАРІЯ ЗАХАРІВНА - доярка радгоспу "Русанівський" із 1950 року. Доглядаючи групу корів - первісток, частину з якої сама викохала, роздоїла їх, довела надій від кожної корови майже до 4000 кілограмів молока. У 1958 році удостоєна ордена Леніна. За сумлінну працю, досягнення високих показників по надоях молока в 1966 році була нагороджена орденом Леніна та Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці. У 1972 році відзначена третім орденом Леніна. Неодноразово була делегатом Всесоюзних партійних з'їздів. Працювала бригадиром молочнотваринної ферми, неодноразово була депутатом обласної, районної ті сільської рад. Вийшовши на заслужений відпочинок, не полишила активного способу життя: спілкується зі школярами, займається домашнім господарством. У 2002 року Марії Захарівні присвоєно звання "Почесний громадянин Броварського району".

 

ДЯЧЕНКО КАТЕРИНА ТЕРЕНТІЇВНА - ланкова радгоспу "Зоря". Очолювана нею ланка овочівників виростила і зібрала на кожному гектарі помідорів по 326 центнерів , капусти - 538 центнерів, огірків - по 132 центнери. За сумлінну працю та високі трудові досягнення 1966 року нагороджена орденом Леніна та медаллю Золота Зірка Героя Соціалістичної Праці. У 1971 році відзначена другим орденом Леніна. Також була нагороджена медалями "За сумлінну працю" та "Ветеран праці". У 2002 року Катерині Терентіївні присвоєно звання "Почесний громадянин Броварського району".

 

БІЛОКІНЬ ПАВЛО ОПАНАСОВИЧ - народився 1 січня 1929 року в с.Ковалин Переяслав-Хмельницького району, Київської області. Після закінчення школи навчався в Переяславському педагогічному училищі, а згодом закінчив Київський державний педагогічний інституті ім. Горького. Працюючи на освітянській ниві, передавав свої знання, досвід, підростаючому поколінню. З 1993 по 2005 роки очолював районну раду ветеранів війни та праці. Протягом 1965-1979 років Павло Опанасович неодноразово обирався депутатом Київської обласної та Броварської районної рад. За багаторічну і плідну роботу в органах виконавчої влади, направлену на розвиток народно-господарського комплексу району, нагороджений орденами "Трудового Червоного Прапора" та "Знак пошани", Почесною відзнакою Броварської районної ради "Знак пошани", багатьма медалями. У 2002 році Павлу Опанасовичу присвоєно звання "Почесний громадянин Броварського району".

 

ПЛЮТА ГАЛИНА ЯКІВНА - народилася 10 листопада 1936 року в с.Болюхівка Вінницької області, Іллінецького району. Заслужений Вчитель України Галина Яківна Плюта - вчитель за покликанням, яка все своє життя присвятила навчанню та вихованню підростаючого покоління. Вона являється духовним наставником, вчителем, що прищеплює душі дитини високі моральні цінності і якості, зокрема благородні почуття віри, надії, любові, глибокої поваги до рідної землі, народу, держави. Тому в очах дітей Галина Яківна - це істинна суть шанованого, улюбленого вчителя. Близько 45 років вона працює в Княжицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, користується повагою та авторитетом серед вчителів та учнів. У жовтні 2004 році Галині Яківні присвоєно звання "Почесний громадянин Броварського району".

 

ДЗІНДЗІРУК СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ - народився 1 березня 1976 року в Автономній республіці Крим в сім'ї робітників. До 1983 року проживав у м. Біла Церква Київської області. З 1983року, разом з батьками переїхав до           с. Калинівка Броварського району. З 1985 року розпочав спортивну діяльність у секції боксу при Калинівській середній школі. Першим тренером майбутнього чемпіона був заслужений тренер України Л.С.Коварський. У 1989 році Сергій вступив до Броварського училища олімпійського резерву, де тренується під керівництвом заслуженого тренера України Поліщука Олександра Івановича. З 1995 по 1998 рік навчався в Переяслав-Хмельницькому педагогічному інституті на факультеті фізичного виховання.             

Сергій - віце-чемпіон світу та дворазовий чемпіон Європи серед любителів,  учасник Олімпіади 1996 року в Атланті, чемпіон світу за версією WBO в першій середній ваговій категорії (до 69,9 кг). На професійному рингу Сергій провів 33 поєдинки, виграв усі, 21 раз перемагав нокаутом. Провів 3 захисти титулу чемпіона світу - всі виграв. Боксує в стійці лівши. З 2002 року захищає кольори німецької промоутерської компанії «Універсум Бокс промоушн», Заслужений майстер спорту України. У грудні 2005 року Сергію Олександровичу рішенням Броварської районної ради присвоєно звання «Почесний громадянин Броварського району