Головна
Карта сайта
Допомога
Будівництво Святого-Георгія-на-Росі (скорочена літописна назва - "Юр'їв") великим київським князем Ярославом-Георгієм Мудрим 1032 року було частиною оборонних заходів щодо укріплення кордонів держави, які в цей час пересунулися з річки Стугни на Рось. Юр'їв було розташовано в системі валів (пізніше відомих як Змійові). Місто стало військовою, адміністративною і церковною столицею Поросся. Тут була кафедра єпископів Юр'ївських чи Пороських. Юр'їв згадується протягом XI-XII ст.ст. у зв'язку з нападом половецьких орд та князівськими усобицями. Після татаро-монгольської навали місто не згадується у джерелах, проте археологічні дані свідчать на користь його існування й під татарською зверхністю.
Перші документальні відомості про Білу Церкву ‑ місто-наступник літописного Юр'єва ‑ стосуються будівництва Білоцерківського замку київським воєводою князем Семеном-Фрідріхом Пронським 1552 року та надання привілеїв мешканцям міста, осадженого біля замку. Будівництво замку було викликане потребою створення південного форпосту оборони Києва від кримських і білгородських татар та необхідністю адміністративного контролю над колонізацією Середнього Поросся. Спочатку Біла Церква стала центром великого замкового округу, який тримали воєводи київські. Наприкінці XVI ст. місто і округа перетворюється на староство, яке тримають князі Острозькі, а з 1622 року Любомирські.
Біла Церква відігравала роль одного з важливих центрів перших козацьких війн кінця XVI ст. 1591 року вона стає резиденцією гетьмана Криштофа Косинського. 1596 року в місті та на його околицях відбулися дві битви між коронними військами та козаками Северина Наливайка і Григорія Лободи. Наприкінці XVI ст. та з 30-х рр. XVII ст. білоцерківські міщани самоврядовуються за магдебурзьким правом. У зв'язку з наданням магдебурзького права Біла Церква отримує герб та прапор. З початком Визвольної війни Біла Церква стає полковим містом та важливим оборонним пунктом держави Богдана Хмельницького на прикордонні з Річчю Посполитою. З нею пов'язана більшість військових подій, які відбувалися в цей час на козацькій території, зокрема Білоцерківська битва і підписання договору 1651 року. У цей час Білоцерківський старостівський замок набуває значення державної фортеці. Білу Церкву неодноразово відвідував гетьман Богдан Хмельницький. На початку 1660-х років місто повертається під контроль польського уряду. Гарнізон Білоцерківської фортеці складався з потужного кількатисячного загону під орудою коменданта. Під час майже безперервних війн часів Руїни Біла Церква була одним з їх епіцентрів. Більшість гетьманів відвідали місто або штурмували її фортифікацію. Численні криваві битви переповнюють історію міста 1660-1670 рр.
З 1680-рр. Біла Церква продовжує грати роль польського прикордонного центру. Коменданти Білоцерківської фортеці ведуть військові дії проти фастівського полковника Семена Палія, який 1702 році захоплює місто і переносить сюди свою резиденцію. Незабаром Біла Церква опиняється у руках гетьмана Івана Мазепи і стає правобережною столицею і скарбницею Гетьманщини. 1709 року місто захоплюють московські війська під орудою кн. Голіцина. 1711 року Білу Церкву невдало штурмують війська гетьмана Пилипа Орлика. Біля 1712 року місто повертається під контроль польського уряду. Протягом другої половини XVII ст. та восьмидесяти років XVIII ст. (за винятком 1702-1712 рр.) Біла Церква була центром однойменного староства, яке тримали кн. Дмитро-Юрій Вишневецький, князі Яблоновські, гр. Юрій-Вандалін-Август Мнішех. Місто весь цей час користувалося магдебурзьким правом.
Визначні події білоцерківської історії XVIII ст. пов'язані з боротьбою православних та греко-католиків за міські храми та з періодичним окупаціями міста російськими військами. Під час однієї з таких окупацій (1734 р.) в Білій Церкві відбулася присяга кошового отамана Івана Малашевича з запорозькою старшиною на вірність імператриці Анні Іванівні, що знаменувало перехід міста під протекторат Росії. Білу Церкву кілька раз облягали гайдамацькі загони. Під час Коліївщини 1768 року гайдамацькі загони стояли певний час на Заріччі.
1774 року Біла Церква була подарована коронному гетьману Ф.-К. Браницькому і через кілька років перетворилася на Білоцерківське графство, яке перебувало у володінні гр. Браницьких до 1917 року. У XIX ст. Біла Церква перетворилася на визначний політичний і промисловий центр краю. Резиденцію гр. Браницьких відвідували імператори та члени царської сім'ї, визначні російські та польські політичні діячі, панство і шляхта з кількох губерній. Тут бували й декабристи. З Білою Церквою пов'язані плани декабристів убити Олександра I і цим дати сигнал до здійснення державного перевороту.
З середини XIX ст. поруч з порівняно невеликими підприємствами міста починають з'являтися й більші. 1850 р. будується завод сільськогосподарських машин. Крім останнього, у 1900 р. у Білій Церкві працювали 5 цегельних, 6 шкіряних, пивоварний, 2 медоварних заводи, тютюнова, гільзова та 2 цукеркових фабрики, 4 слюсарних майстерні, 42 кузні, 2 вальцевих водяних млини, 13 крупорушок, 2 олійниці. Важливішою економічною подією стає будівництво у 1876 р. залізничної станції, яка скоро починає конкурувати по обсягу відправлених вантажів навіть з Київською товарною станцією. Початок минулого століття у Білій Церкві позначився численними страйками та діяльністю у місті політичних партій. 1917 рік пройшов у місті порівняно спокійно. Головне управління маєтками гр. М.Є.Браницької ще торгувало цукром, але вже наступного року місто перетворюється на центр сил, опозиційних київському уряду. Місто охоплює хаос громадянської війни. Графська резиденція і парк "Олександрія" зазнають варварського нищення. Протягом 1917-1920 рр. місто почергово (іноді одночасно) контролювалося: міською радою громадських організацій, міською радою робітничих і солдатських депутатів, білоцерківською організацією Товариства "Просвіта", більшовиками, гетьманською адміністрацією, січовими стрільцями, знову більшовиками, денікінцями, польськими військами. Нарешті з 8 червня 1920 року у місті утвердилася радянська влада. Після цього Біла Церква зазнала чимало змін. Місто значно зменшилося територіально: передмістя Заріччя, Роток та "частина Олександрійська" були відокремлено і реорганізовані на села. До Білої Церкви перенесено повітовий центр. З 1932 року Біла Церква стає адміністративним центром Білоцерківського району. Збудовано нові та відновлено старі підприємства. Відкрито низку освітніх та культурно-освітніх закладів. Створено музей. Поряд з цим білоцерківці пережили усі жахи голодомору 1932-33 рр. та репресій. З 16 липня 1941 року по 4 січня 1944 року тривала окупація Білої Церкви фашистськими військами. У місті був табір для військовополонених, де з липня 1941 по лютий 1942 р. було розстріляно близько 4500 чоловік. З числа мешканців міста було депортовано до Німеччини більш ніж три тисячі чоловік.
1942 р. розпочинає діяльність підпільний Білоцерківський райком КП(б)У. Організуються в районі партизанські загони та групи опору на підприємствах. При наближенні фронту до Києва, Біла Церква зазнала значного пограбування. Частина міста згоріла, підприємства були виведені з ладу. Тяжкими і кровопролитними були бої за визволення Білої Церкви. 1800 радянських воїнів , 88 чехів і словаків віддали за звільнення міста найдорожче – своє життя. 04 січня 1944 року Біла Церква була визволена від фашистських загарбників.
До 1946 року місто було повністю відбудовано.
Протягом 1959-1965 рр. введено в дію 14 нових підприємств, розпочато будівництво велетня нафтохімічної промисловості СРСР — Білоцерківського комбінату шин і гумовотехнічних виробів.
В 70-ті – 80-ті рр. ХХ століття місто інтенсивно розвивалось та розбудовувалось. В 1983 р. Біла Церква була удостоєна урядової нагороди – ордена «Знак Пошани».
Основними напpямами економiчноi дiяльностi є пpомисловiсть, будiвництво, pозвиток малого пiдпpиємництва. Нині в місті працюють підприємства різних галузей. Провідними з них є хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість, машинобудування , виробництво машин і устаткування, виробництво інших неметалевих мінеральних виробів.
Найбільшу питому вагу (45,0%) в загальному обсязi виpобництва пpомислової пpодукцiї займає хімічна і нафтохімічна промисловiсть.
Промисловий комплекс міста на сьогоднішній день складає 50 промислових пiдприємств, в тому числі 2 - державної та 2 комунальної власностi. Найбiльш потужнi - закрите акцiонерне товариство "Росава" по виготовленню автошин, товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Iнтер-ГТВ" по виготовленню формових та неформових гумово-технiчних виробiв, закрите акцiонерне товариство "Бiлоцеркiвська теплоелектроцентраль" по виробництву теплоенергiї та електроенергii, відкрите акцiонерне товариство „Трібо” по виробництву накладок і колодок гальмових.
Пасажирські перевезення здійснюють 4 приватних підприємства та підприємство комунальної власності - тролейбусний парк.
Продукцiя промислових пiдприемств мiста експортуеться в країни близького та далекого зарубiжжя, в т.ч. Австрiю, Нiмеччину, Словакiю, Польщу, Iспанiю, Угорщину, Литву, Росiю та iншi
Мiсто пiдтримує взаємовигiднi партнерськi вiдносини з мiстами побратимами Польщі, Бiлорусiї, Грузiї, Литви.
В мiстi активно розвивається приватний бізнес. Станом на 01.11.2008 року зареєстровано2600 юридичних осіб та 14785 фізичних осіб.
Діє розвинута інфраструктура підтримки малого підприємництва
(міський Фонд підтримки підприємництва, Білоцерківський регіональний бізнес-центр, Білоцерківський іноваційний бізнес інкубатор), яка на сьогоднішній день набула визнання як в Україні, так і в таких розвинутих країнах світу як США, Німеччина, а також в країнах Східної Європи.
З Білою Церквою пов’язані імена багатьох відомих історії осіб.
Ярослав Мудрий, великий князь Київський.
Василь-Костянтин Острозький, володар Білої Церкви протягом 1559-1591 рр.
Кшиштоф Косинський, гетьман Війська Запорозького, 1591 року мав у Білій Церкві резиденцію.
Феофан, патріарх ієрусалимський, 1621 р. відвідав Білу Церкву, де взяв участь у хіротонії Ісаакія Борисовича.
Петро Сагайдачний, гетьман Війська запорозького.
Богдан Хмельницький неодноразово відвідував Білу Церкву протягом 1648-1657 рр.
Ян-Казимир, король польський.
Степан Опара, правобережний гетьман часів Руїни 1665 р. сидів у ямі в Білоцерківській фортеці перед відправкою до Польщі.
Семен Палій, фастівський полковник, з 1702 р. – білоцерківський у 1702-1704 та 1709-1710 рр. мав у Білій Церкві свою резиденцію, яка набула значення правобережної столиці Гетьманщини.
Олександр Пушкін – великий російський письменник, відвідував місто та парк «Олександрія».
Олександр І, російський імператор кілька разів відвідував Білу Церкву, зокрема у 1819 р.
Тарас Шевченко – поет та громадський діяч, приїздив до міста та працював тут.
Бенціон Вул – фундаментальні дослідження у фізиці, лауреат Державної премії.
Ольга Коломієць – вивела першу у світі форму однонасінних буряків.
Архип Люлька – автор першого турбореактивного двигуна, що підняв у повітря в 1947 році перший реактивний літак.
Свого часу в місті перебували О. Суворов, М. Кутузов, Г. Державін, І. Нечуй-Левицький, К. Паустовський, Ю. Смолич.
Біла Церква – Батьківщина багатьох діячів науки, культури і мистецтва, спорту.
Тут народилися:
Л. Долинський – художник – портретист;
Я. Яциневич – композитор і хоровий диригент;
Г. Вул. – фізик, академік;
Є. Лапинський – олімпійський чемпіон з волейболу;
О. Фурса – чемпіон світу з радіо спорту;
В. Міняйло – відомий український письменник, відзначений найвищою літературною відзнакою – Національною премією ім.. Т.Г.Шевченка;
О. Злотник – відомий сучасний композитор;
В.Линник – основоположник сучасної оптичної техніки для точних вимірювань у машинобудуванні;
О.Медвідь – триразовий олімпійський чемпіон з вільної боротьби;
Т. Повалій – народна артистка України.
У місті жили і працювали:
Шолом – Алейхем – класик єврейської культури;
К. Стеценко- композитор, один з ініціаторів відродження УАПЦ;
Л. Курбас – театральний режисер- композитор;
В.Кучер- письменник;
М. Грищенко- професор, педагог;
В.Лебедєв – вчений – селекціонер;
Є. Вотчал – фізіолог, засновник української школи фізіологів, академік;
М. Вавілов – ботанік, генетик, селекціонер, географ, мандрівник, академік;
П. Попович – льотчик- космонавт.
Географічне розташування.
Біла Церква розташована на річці Рось(басейн Дніпра). Відстань до м. Києва –
Загальна площа міста – 3,4 тис. га. В місті проживає понад 207 тис. чол., з яких 54% жінки. За національним складом в місті мешкає понад 87% українців, 10,3% росіян.
Клімат міста помірно-континентальний з південно-західним напрямком вітру та середньою швидкістю 5-8 м/с. Середня температура в січні сягає -5,9°С, а в червні +17,8°С. Середня літня вологість повітря 71%, а в взимку - 90%. Річні опади досягають
