„Київська правда”, № 23,  26 лютого,  п’ятниця

 

Рубрика „Конкурси”

Стаття „Анумо, хлопці!”

 

Різні бувають конкурси професійної майстерності. Скажімо, серед кулінарів визначають того фахівця, який приготує смачну страву. У перукарів перемогу виборює той, хто зробить красиву і модну зачіску. У пожежних успіху досягає воїн або команда, які за лічені секунди зроблять бойове розготання, загасять палаючий нафтопродукт, піднімуться на висоту житлового четвертого поверху, використовуючи штурмову драбину. Цей перелік своєрідних змагань можна продовжити. А за яким критерієм можна оцінити багатопрофільну роботу правоохоронців?

Напередодні Дня захисника Вітчизни вперше на Київщині, а можливо, й в Україні, провели конкурс серед міліціонерів — чоловіків віком від 20 до 35 років. Звання тут не мало значення, бо змагались нарівні і рядові правоохоронці і підполковники. Конкурс пройшов на базі Київського училища професійної підготовки працівників міліції, яке знаходиться у селі Хотянівка Вишгородського району.

Аналогічне змагання відбудеться і напередодні Міжнародного жіночого дня, теж вперше, серед жінок-міліціонерів підрозділів правоохоронного відомства області. Ініціатором цього важливого заходу виступив: відділ зв'язків з громадськістю та кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області. До цієї важливої справи підключилась і галузева профспілка, виділивши гроші на невеликі, але почесні премії. Терміново розробили умови конкурсу. Всі судді — жінки-міліціонери, які служать у правоохоронному відомстві. За лічені секунди учасникам конкурсу треба було розібрати і скласти табельну зброю — пістолет "Макарова", влучно стріляти по мішені, підтягнутись на перекладині, почистити картоплину тупим столовим ножем, скласти фоторобот людини, розшукуваної міліцією, продемонструвати танець вальс.

На перший погляд, умови конкурсу прості, але в процесі змагання серед         35 претендентів, які були представлені з усіх райвідділів та міськвідділів внутрішніх справ, у фінал вийшли лише 8 претендентів на призові місця. Наприклад, щоб заробити оцінку "відмінно" при розбиранні пістолета "Макарова", за нормативом треба затратити лише 7 секунд, "добре" — 8 і "задовільно" — 9 секунд. На складання зброї відповідно 9, 10, 11 секунд. Щоб заробити оцінку "п'ять" на перекладині, потрібно підтягнутись 13 разів.

У фінал вийшли представники, які набрали найбільше балів: Роман Мельник із підрозділу міліції швидкого реагування "Беркут", Руслан Клочок, працівник Згурівського райвідділу міліції, Сергій Пшеничний з управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області, Юрій Карпенко, працівник Білоцерківського райвідділу, Олександр Щербатенко з Макарівського райвідділу, Олександр Мутель з державної служби охорони, Валерій Тихий, представник відділу міліції зони ЧАЕС, Сергій Пташник з штабу ГУ МВС України в Київській області.

Але в подальшому змаганні перше місце і грошову премію виборов Сергій Пшеничний, друге місце завоював Олександр Мутель і третє місце зайняв Роман Мельник. Крім того, всім учасникам вручено спеціальні дипломи про участь у першому конкурсі професійної майстерності міліціонерів. 

М. Кравченко

 

 

„Київська правда”, № 22,  25 лютого,  четвер

 

Рубрика „В облдержадміністрації”

            Стаття „Столиця і область. Як розв’язати застарілий конфлікт?”

 

Відколи наприкінці 70-х років минулого століття Київ остаточно вийшов з під юрисдикції області, відтоді у відносинах двох тепер вже рівноправних регіонів і з'явилася низка нерозв'язаних досі проблем. Давайте запитаємо в себе відверто, поклавши руку на серце: чи були хоч раз за останні п'ятнадцять років безхмарними відносини київського мера з губернатором столичної області? Отож-бо! Змінювалися президенти і прем'єри, змінювалися й обличчя у владі двох регіонів, а напруженість зберігалася. І річ навіть не в тому, хто головніший: градоначальник столиці європейської країни чи глава її "найцентральнішого" регіону. Коріння у цієї проблеми набагато глибші.

Питання просте — Київ має розвиватися, нарощуючи свій науково-технічний, виробничий, фінансовий, культурний та освітній потенціал. Але як? Рано чи пізно столиці стає тісно в існуючих межах. Місто розширюється, збільшується кількість його жителів (насамперед, не за рахунок природного приросту, а внаслідок міграції) — отже, крім усього, потрібні нові житлові масиви і об'єкти інфраструктури. Коли місто формально підпорядковувалося області, все вирішувалося доволі просто: вольовим рішенням згори від області відрізали десятки, а то й сотні гектарів — і вчорашні жителі передмістя автоматично ставали киянами. По-іншому ніхто і не уявляв. А коли на зміну командно-адміністративній системі прийшли нові партнерські відносини, керманичі області резонно почали замислюватися: звичайно, підтримувати розвиток столиці — це добре, але що взамін? Київські ж керівники, навпаки, виявилися неготовими до нового формату відносин. У їхній уяві, хоча часи й змінилися, та підходи залишилися тими ж: не вистачатиме власної землі — візьмемо в області. Отак і розвивалися паралельно два регіони: кожен вибудовував власні перспективи, обґрунтовуючи необхідність присутності тієї чи іншої території у своєму складі. В результаті, коли співставили генеральні плани розвитку обох територіальних громад, з'ясувалося, що різняться вони досить-таки істотно. Причому, мова йде не про десятки, а про сотні гектарів спірних територій.

Кілька разів обласна влада запрошувала столичну за "круглий стіл" для обговорення шляхів вирішення назрілих проблем, однак великого ентузіазму у міських чиновників ці пропозиції не викликали. Одна з останніх спроб — нарада з питань містобудівного розвитку міста Києва, його приміської зони та розробки схеми планування території Київської області, яка позавчора відбулася в приміщенні облдержадміністрації. "Традиційно" на запрошення до розмови не відгукнувся ніхто з команди київського мера Леоніда Черновецького, хоча ця тема викликала зацікавленість навіть у керівників Мінрегіонбуду та народних депутатів України, які були присутні на зустрічі. Точку зору столичної влади на питання містобудівного розвитку учасникам наради доповів перший заступник начальника, головний архітектор комунальної організації "Центр містобудування і архітектури" Василь Присяжнюк. Суть її досить проста — Києву тісно в існуючих територіальних межах, отже, конче потрібно їх розширити. Звичайно ж, в інтересах жителів міста і області, перш за все, для будівництва об'єктів житлово-комунального призначення, потреба в яких сьогодні надзвичайно велика. Бо навіть, якщо використати усі резерви, оживити всі законсервовані будови, і тоді не вистачить можливостей збудувати 40 мільйонів квадратних метрів житла, на які замахнулася амбітна київська влада. І якщо не вдасться відшматувати чергову порцію навколо столичних територій, поглинувши той чи інший населений пункт, то є інший вихід — будувати житло для киян у передмісті, причому, широко практикуючи не лише висотну, а й малоповерхову (котеджну) забудови. А в крайньому випадку — виносити за межі міста на вільні території в області промислові об'єкти столиці, а на звільнених ділянках будувати житло та об'єкти інфраструктури. Причому на Київщині є багато місць, де столичних виробників готові зустріти з розкритими обіймами, навіть виділити для них площі у промзонах чи індустріальних парках. От тільки справа ця добровільна і поки що малоперспективна: якщо власники підприємств мають посвідчене державою право власності на землю, то навряд чи варто чекати, що вони стрімголов помчать зі своїх насиджених місць освоювати нові території.

Не до кінця зрозумілий і практичний бік питання. Адже розростаючись у ширину, механічно приєднуючи до себе нові околиці, столиця бере на свої плечі колосальний тягар проблем. Хто подбає про інженерно-технічне, транспортне, комунальне забезпечення новостворених районів, яким заздалегідь наречена доля "спальних"? Чи не доведеться десяткам тисяч "свіжоспечених" киян щоранку тіснитися у довжелезних чергах на маршрутки? Невже будівництво мережі міських електричок, яке пропонує команда нинішнього мера, вирішить проблему? Дуже сумнівно. Отже, у нових київських кварталах доведеться будувати повний набір інфраструктури: і підприємства, і торговельні та офісні заклади, і школи, і дитсадки, і поліклініки. Зрештою, хто буде прибирати сніг і утилізувати сміття, вирішувати питання енергозабезпечення і водопостачання, дбати про екологію і рекреаційні зони? Невже ж столична влада, яка не може дати раду комунальному господарству міста навіть у сьогоднішніх межах? А без належного інженерного забезпечення про масштабне будівництво годі й думати, вважає начальник управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської облдержадміністрації Іван Шпилевський.

Губернатор Київщини Віктор Вакараш визнав: апетити столичної влади у намаганнях приєднати до Києва обласні землі справді великі. І якщо про деякі інші населені пункти, говорять поки що кулуарно, то питання входження селища Коцюбинське до меж Києва столичні чиновники подають як справу майже вирішену. Але хто ж їм дозволить? Процес зміни статусу населених пунктів чи окремих їх частин буде вирішуватися прозоро і в правовому руслі, через широке громадське обговорення і місцеві референдуми. Звичайно, ні про яку конфронтацію двох регіонів не йдеться — навпаки, область могла б отримати непоганий зиск від спільної участі у будівництві житлових і промислових об'єктів, готелів і паркінгів, доріг і комунікацій. Потрібна лише згода міської влади.

Зрештою, учасники наради домовилися утворити робочу групу з представників міста та області для напрацювання спільних пропозицій. Іншими словами, і далі рухатися у правильному напрямку — розробки схеми планування території Київщини, яка стане підґрунтям для майбутнього генерального плану, але вже з урахуванням думки столичних колег.

П. Зубенко

Рубрика „Проект ЄС/ПРООН – в дії”

Стаття „Досвід сквирських громад поширюватимуть в Україні та світі”

Наша довідка: спільний проект Європейського Союзу та Програми розвитку ООН започатковано у вересні 2007 року. Ініціатива фінансується Єврокомісією в рамках технічної допомоги та співфінансується і впроваджується ПРООН в Україні. Метою є створення сприятливого середовища для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні шляхом сприяння самоорганізації громад, розроблення та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив у всіх областях України та Автономній Республіці Крим. Цільовими районами Проекту у Київській області стали Сквирський, Тетіївський, Переяслав-Хмельницький, Ставищенський, Іванківський, Миронівський, Фастівський, Кагарлицький райони та місто Ржищів. Баришівський і Яготинський — у резервному списку. Під час відбору для участі в Проекті до уваги бралися такі критерії: соціально-економічний стан території (зокрема за загальним рейтингом району), стан та проблеми у галузі охорони здоров'я, комунальному водопостачанні і транспорті, енергетиці, навколишньому середовищі. Одним із важливих став показник готовності до співпраці та зобов'язання співфінансувати проекти громад. У цих питаннях Сквирський район виявився найшвидшим.

Нещодавно у Сквирському районі відбувся оглядовий візит високих гостей, що мають причетність до реалізації проекту ЄС/ПРООН "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду", — директора представництва ПРООН в Україні Рікарди Рігер, міжнародного менеджера Проекту Джейсінгха Саха, помічника постійного представника ПРООН в Росії Олени Арманд та його асистента Катерини Сімко, постійного представника ПРООН в Білорусі Антоніуса Брука та його помічника Валентини Сталиго, національного координатора проекту ICRIN, ПРООН в Україні Павла Замостяна, старшого програмного менеджера ПРООН РБЕС (Нью-Йорк) Луїзи Вінтон та координатора проекту ПРООН РБЕС (Нью-Йорк) Оксани Лещенко, координатора Проекту по Київській області Сергія Чуткого, спеціаліста з розвитку громад Олени Рудич, спеціаліста з моніторингу та звітування Ганни Яцюк. На сквирській землі їх тепло зустріли заступник голови Київської облдержадміністрації Володимир Максименко, перший заступник начальника головного управління економіки Київської ОДА Вікторія Романцова, голова Сквирської райдержадміністрації Тетяна Власюк, перший заступник голови РДА Василь Гриша, заступник голови районної ради Віталій Гальчинський. Інтерес до такої події виявили ЗМІ.

У малому залі районної ради відбулося своєрідне підбиття підсумків роботи Проекту на території України, зокрема в Київській області, за два останні роки, оскільки саме Сквирський район у цій справі зумів закріпити лідируючі позиції. Замість передбачуваних до реалізації п'яти проектів громади успішно справляються з одинадцятьма. У вітальному слові Тетяна Власюк коротко охарактеризувала історичні віхи розвитку району, який має здебільшого сільськогосподарське спрямування, основну увагу зосередивши на нинішньому становищі соціальної сфери. "Маємо розвинену інфраструктуру, однак — і значне коло проблем, що виникають у зв'язку з утриманням закладів освіти, охорони здоров'я, культури, соціального призначення. Саме тому зацікавились Проектом ПРООН в частині енергозбереження, водопостачання, а найголовніше, що давало поштовх йти вперед, — це зміна свідомості самих громад, їх велика зацікавленість і віра в те, що спільними зусиллями можна вирішити конкретне питання населеного пункту", — сказала керівник району. Володимир Максименко досвід сквирської громади назвав не лише прогресивним. "Він вартий того, щоб показати іншим областям і державам, як переконливо, згуртовано і продуктивно можуть працювати влада, громада і міжнародні проекти. Дякуємо за такий підхід і бажаємо сквирянам успіхів у стовідсотковому завершенні цієї відповідальної роботи", — сказав він. А Вікторія Романцова додала: "Серед 8 територій і 1 міста обласного підпорядкування, що взяли участь в Проекті, Сквирський район першим на Київщині продемонстрував активність,  якісно виконав роботи з енергозбереження у Шаліївській школі, Кривошиїнському дитбудинку, з енергопостачання — у Великополовецькій школі. У стадії завершення — ремонт приміщення Самгородоцької амбулаторії, перший транш на реалізацію заходів з водопостачання та енергозбереження отримали Миньківська та Буківська громади. Таким чином район взявся ще за додаткові проекти у Домантівській, Тхорівській, Пустоварівській, Чубинецькій, Рудянській громадах, з чим можна тільки вітати". Розширений огляд діяльності Проекту у Сквирському районі презентував Василь Гриша. Він зупинився на ключових датах організації проектів. Розповів, зокрема, про підписання угод про співпрацю з Київською ОДА, презентацію Проекту у районі, відбір населених пунктів, ознайомлювальні семінари та діалоги у громадах, тренінги для організацій громад, Форум місцевого розвитку, підписання грантових угод, відкриття першого у Київській області мікропроекту в с. Шаліївка, де у шкільному приміщенні замінено вікна, частково — двері, підлогу, облаштовано комп'ютерний клас. Василь Гриша назвав загальну суму коштів, що будуть спрямовані на реалізацію проектів: 1 млн. 544 тис. 129 грн. З них: 705 тис. грн. — Проект, 766 тис. грн. — влада, 77,4 тис. грн. — громада. Вже профінансовано 521 тис. 259 грн. (215 тис. грн. — Проект, 266 тис. грн. — влада, 39 тис. 25 грн. — громада). Не можна сказати, що досвіду у вирішенні соціальних питань громади не мали. Він був. Але, як підкреслив Василь Гриша, не на такому рівні планували роботу, здійснювали контроль за її виконанням з боку підрядників тощо. Тут особливу роль відіграє самоорганізація громад. Гості, насамперед Рікарда Рігер, неодноразово дякували за чудовий прийом і влаштовану презентацію у питанні реалізації мікропроектів, спрямованих на поліпшення життя у сільських територіях. Іноземні представники такий підхід до використання коштів ЄС/ПРООН назвали продуманим, раціональним, хазяйським, пообіцяли поширювати досвід сквирських громад у світі. А яке задоволення вони отримали, відвідавши Шаліївку! Тутешній голова громадської організації "Разом дієвіше" Світлана Федоренко настільки ефектно, чітко провела екскурс у реалізацію Проекту, що захопила найдосвідченіших у цій справі. А Рікарда Рігер не приховувала здивування: "Я понад двадцять років займаюсь цим питанням, об'їздила значну кількість країн світу, а тут зустріла таке маленьке і водночас велике диво. Звичайні сільські люди, інтелігентні, активні, згуртовані, культурні так вміло і майстерно володіють мистецтвом організовуватись на добрі справи задля громади, майбутнього своїх дітей, укріплення традицій села, району, України. Чого тільки варті номери художньої самодіяльності, ваша українська гостинність! Успіхів і ще раз успіхів. Таким громадам хочеться допомагати ще більше".

Дискусії, запитання, відповіді — все це створювало під час такої цікавої зустрічі атмосферу довіри до влади, міжнародної співпраці, віри у власні сили і в те, що такі складні питання, як вкладення коштів з боку міжнародних проектів, органів влади та громади у соціально важливі об'єкти, триватимуть і надалі.

 

 

К. Бондарчук.

Сквирський район

 

 

„Замкова гора” (Біла Церква), № 21-22, 19  лютого,  п’ятниця

           

 

Стаття „З Білої Церкви – до Ванкувера”

 

11 лютого в місті відбулося підняття Державного пра­пора України та прапора Націо­нального Олімпійського Комітету з нагоди відкриття                  XXI Олімпійських ігор у Ванкувері. Заступ­ник міського голови М.Антонюк підкреслив значення розвитку спорту і фізкультури в місті, зо­крема наголосив на необхідності підтримки зимових видів спор­ту-хокею, біатлону, лижного та ковзанярського спорту.

У відкритті взяли участь голова Київського обласно­го відділення Національного Олімпійського Комітету Укра­їни І.Куроченко, призери та учасники Олімпійських ігор різних років О.Багач, В.Дюдя, І.Осипенко-Радомська, В.Бураков, В.Шаймарданова, вихованці дитячо-юнацьких шкіл області, журналісти міс­цевих ЗМІ.

– Цьогоріч олімпійська Київщина представлена на Зимових Іграх лише двома спортсменками, – наголосив у виступі перед присутніми Іван Куроченко. – Однак це тільки вершина олімпійського руху. Бо в низових фізкультурних і спортивних колективах, у ре­гіонах області здійснюється величезна підготовча робота задля того, аби наше представ­ництво в олімпійській команді країни постійно збільшувало­ся і ставало відчутнішим.

Як промовисте підтвер­дження цих слів, учасники та глядачі дійства сприйняли показові виступи юних біат­лоністів з Тетієва, хокеїстів з Броварів і Києва, вихованців обласної школи шорттреку. Майбутні збірники України, а саме таким бачиться статус обласної спортивної юні уже за кілька років, зірвали шквал овацій на заповнених ущерть глядацьких трибунах юначим азартом і завзяттям, а також не за віком умілим виконанням найскладніших спортивних прийомів. Особливий інте­рес викликав імпровізований матч льодових дружин.

Напутні слова та найщиріші побажання нашим олімпій­цям висловили Іван Курочен­ко, офіційний представник Національного Олімпійського Комітету Анатолій Габелко, начальник відділу обласного спортуправління Володимир Стеценко, представники Біло­церківської міської влади та громадськості Київщини, ви­датні спортсмени.

Хвилиною мовчання учас­ники та гості свята вшанували пам'ять дворазового олімпій­ського чемпіона Івана Б'якова, який відійшов у вічність на­прикінці минулого року.

Урочисто піднятий високо під дахом сучасної ковзанки "Льодовий період" Державний прапор України присутні в залі одностайно сприйняли як своєрідну репетицію медаль­них церемоній за безпосеред­ньої участі українців у самому Ванкувері.

 

 

„Вісник Переяславщини”, № 13, 19  лютого,  п’ятниця

 

 

Рубрика „Відзнаки”

            Стаття „Наш ліцей – флагман освіти України”

 

 

        12 лютого у будинку праців­ників освіти Києва Переяслав-Хмельницький ліцей для дітей-сиріт та позбавлених батьківсь­кого піклування було удостоєно високої нагороди «Флагман ос­віти України». Спеціальний дип­лом, підписаний президентом Академії педагогічних наук Ва­силем Кременем, та статуетку ди­ректору навчального закладу Василю Козію було вручено як визнання значних досягнень ліцею. Крім того, переяславський заклад було внесено до альма­наху «Літопис сучасної освіти і науки України» (2009 рік), що складається академією педнаук другий рік поспіль. Тут ліцеїстам  присвячено дві сторінки українсь­кою та англійською мовами. Подібні альманахи створюються як для поширення передового досвіду, так і з презентаційною метою.

         За словами Василя Козія, за ос­танні роки ліцей не раз нагород­жували, проте подібної відзнаки йоги удостоєно вперше. Для ла­уреатів всеукраїнської акції було влаштовано концерт, а закінчив­ся урочистий захід святковим фуршетом.

Інф. «ВП»

 

 

„Новий день” (Києво-Святошинський), № 8,  20 лютого,  п’ятниця

 

 

            Стаття „Патріот України починається з рідного слова”

 

            У нашому районі багато шкіл, де вивченню української мови та літератури приділяється багато уваги і ця робота ведеться на високому професійному рівні. Та це в першому чергу – великі сільські школи Софіївської та Петропавловської Борщагівок, Хотівська школа-гімназія, Білгородська     ЗОШ № 1. Та мені хочеться цього разу розповісти про Вишнівську ЗОШ № 3, яка ще до 1996 р. мала статус російськомовної. Нині це потужний навчальний заклад з українською мовою навчання.

            Не слід думати, що цей процес був примусовим. За бажанням батьків та ді­тей нині певна кількість класів навчаєть­ся російською, але основна увага приді­ляється опануванню рідного слова.

З цього приводу директор школи Н.М. Руденко зауважує:

– Навчально-виховна робота в нашо­му навчальному закладі – це чітко організований процес формування й сприй­няття учнями цінностей та зразків гуман­ної поведінки. Тому національне і грома­дянське виховання є одним із пріорите­тів та органічним компонентом розвитку освіти. У нинішньому навчальному році ми продовжуємо працювати над пробле­мою "Формування духовності на основі культури українського народу".

Нині у Вишнівській ЗОШ № 3 навча­ються 872 учні, якими опікуються                       76 вчителів, 25 з яких мають високу кваліфіка­цію вчителя-методиста. Звичайно, в пер­шу чергу рідної мови та літератури нав­чають наші українські словесники. Маю на увазі вчителя-методиста Галину Іва­нівну Синьооку, вихованка якої учениця 8-Б класу Ольга Каминіна в районному конкурсі "Дивослово" посіла III місце. "Бронзовим" призером цього конкурсу стала також учениця Любов Патлаченко (вихованка старшого вчителя Зінаїди Дикареєвої). А учениця 6-Г класу Леся Чорна посіла            ІІ місце в районному кон­курсі знавців української мови імені П.Яцика.

Взагалі, в шкільному етапі цього кон­курсу нинішнього навчального року взя­ло участь понад 200 учнів, а в другий – районний етап вийшли 15 наших учнів, кілька з них посіли призові місця.

Так само чимало вихованців Вишнівської ЗОШ № 3 стали переможцями і призерами районного конкурсу-захисту Малої академії наук з української мови та літератури.

Та не лише учителі-філологи причетні до опа­нування вихованцями рідної мови. Її плекають з перших класів вчителі по­чаткової школи. В першу чергу це вчителі-методисти Людмила Сергіївна Плющ та Надія Іванівна Фармагей, голова шкіль­ного      методоб'єднання Вікторія Вікторівна Богданович, Оксана Степанівна Логунова та інші.

А хіба викладачі природничих наук не беруть участь у важливій справі вивчення рідної мови, опануванню україн­ської наукової термінології. Не випад­ково в районному конкурсі "Вчитель ро­ку 2010" перше місце в номінації "Вчи­тель хімії" посіла О.В.Терещенко, а Л.П.Горенко – стала переможцем в но­мінації "Вчитель географії". Їхні уроки завжди відзначаються вишуканою укра­їнською мовою.

Ось уже 7 років виходить українською мовою шкільна газета "Спалах", яка має свого постійного читача і вже сформува­ла штат юнкорів у різних класах. Все більшого резонансу набирає і шкільне телебачення, програми якого готує телегурток під керівництвом учня 9-А класу Євгена Куксіна.

Учні молодших класів під керівниц­твом педагога організатора Н.М.Веселовської випускають свою стінгазету "Дзвіночок" та готують виступи агітбригади "Ластівка". Звичайно, в кожному виступі звучить рідне слово та пісня.

Надовго вихованцям школи за­пам'яталися зіустрічі із письменниками видавництва "Грані-Т" Олесем Ільченком та редактором чудового дитячого журналу "Соняшник" Лесею Ворониною, а також місцевими авторами Валенти­ном Лямічевим та Володимиром Корній­чуком.

Гордістю за рідну Україну повняться серця дітей під час екскурсій у перлину нашого зодчества – дендропарк "Софіївка" в Умані, поїздки в Карпати на фести­валь кіно- і відеомистецтва "Осінні бар­ви Буковини", у музеї і театри столиці Ук­раїни.

Б.Мельник

 

 

„Замкова гора” (Біла Церква), № 23-24,  26 лютого,  п’ятниця

 

 

Рубрика „Право”

Стаття „На шляху до альтернативних методів розв'язання спорів”

 

Нещодавно у Білій Церкві відбувся практичний семінар для адвокатів з медіації як  альтернативного методу розв’язання конфліктних ситуацій.

 

Семінар  проведений  у рамках спільної програ­ми Європейського Союзу та Ради Європи «Прозорість і ефективність судової систе­ми України». Своїм досвідом застосування медіації (лат. mediatio — посередництво) поділилися експерти Ради Європи, медіатори та інструк­тори з Нідерландів: Франс ван Арем – суддя окружного суду м.Зволле-Лелєстад і Міхаель Аменде – адвокат.

Заслуговує на увагу, що саме Біла Церква була обрана для проведення тематичного се­мінару поряд з такими облас­ними центрами, як Донецьк, Вінниця та Івано-Франківськ. Організація семінару відбула­ся за сприяння голови Білоцерківського міськрайонного суду В.Саніна. Від Білоцерків­ського міськрайонного суду у семінарі також взяв участь суддя І.Володько.

Учасникам практичного се­мінару було цікаво дізнатися про суть медіації, відмінності процедурного характеру, ме­тоди медіації, якими рисами має бути наділений медіатор та роль адвоката в медіації. Доповідачі представили своє розуміння медіації як особли­вої форми вирішення спору за допомогою нейтральної тре­тьої сторони – медіатора.

Завдання медіатора – допо­могти конфліктуючим сторо­нам особисто знайти рішення спірного питання, яке було б прийнятним для обох учасни­ків спору і відображало б їхні справжні інтереси. Головною рисою медіатора має бути його нейтральність у вирі­шенні конфлікту.

У своїх виступах лектори акцентували увагу на харак­терних рисах медіації, що відрізняють цей метод вре­гулювання спорів від інших, безпосередньо від процедури судового вирішення спорів та вказують на переваги застосування медіації у вирішенні конфлікту над іншими мето­дами їх розв'язання.

У медіації сторони особисто задіяні у вирішенні конфлік­ту та пошуку оптимального рішення, яке б задовольни­ло інтереси обох учасників спору. Саме особиста участь сторін у процесі вироблення оптимального варіанту вирішення конфлікту забезпечує в подальшому добровільне виконання сторонами угоди, досягнутої в процесі медіації. Високий відсоток виконання таких угод є однією з найбільш позитивних рис медіації та показником ефективності застосування даного методу у розв'язанні спорів.

На семінарі учасників по­знайомили з практикою ме­діації за методом Гарвард­ської концепції, згідно з якою основні принципи ведення переговорів зводяться до від­окремлення людей від їхніх проблем; зосередження на ін­тересах, а не на позиціях; ви­роблення варіантів рішення конфлікту, які задовольнили б обидві сторони; застосування об'єктивних критеріїв.

На сьогоднішній день в Україні законодавчо не закрі­плено можливість вирішення спорів методом медіації, однак цей метод має в своїй основі раціональне зерно і, безпере­чно, заслуговує на увагу.

Ефективність його засто­сування доведена практикою інших країн, де використання медіації у вирішенні конфлік­тів дало свої позитивні ре­зультати. Так, за інформацією доповідачів, в Голландії рішень позитивного вирішення справ методом медіації на першо­му етапі його впровадження становив 60 відсотків. Через два роки показники зросли .до 80 відсотків. Виняток ста­новили лише сімейні справи (успішність медіації складає 60-70 %), де конфлікти сторін мають більш глибоке коріння.

Будемо сподіватися, що в недалекому майбутньому ідея медіації як альтернативного методу вирішення спорів зна­йде своє втілення та правове регулювання на теренах Укра­їни.