„Київська правда”, № 78, 18 липня,  п’ятниця

 

Рубрика „Два роки губернатора”

Стаття „Ми працюємо для людей”

Віра Ульянченко, голова Київської обласної державної адміністрації

Шановні жителі Київщини!

Звертаюся до вас — багатотисячної громади столичної області — з надією і сподіваннями бути почутою, дійти словом до кожного ума, достукатися до кожного серця, доповісти стратегію і тактику дій, поділитися роздумами і баченням перспектив розвитку. Жоден найвелелюдніший майдан не зміг би вмістити усіх, з ким хотілося поспілкуватися, замало для цього буде і тисяч тих прийомів, зустрічей, прес-конференцій, які я проводжу щодня два останні роки. Таку унікальну можливість дають засоби масової інформації. Не чекаю ні одностайного, бездумного схвалення — це було б, принаймні нещиро, ні осуду — було б несправедливо, зате розраховую на ваші розуміння і підтримку, без яких неможливий рух уперед.

Два роки тому Президент України Віктор Андрійович Ющенко доручив мені очолити виконавчу владу столичної області. Хочу зауважити: Київщина в мене завжди асоціювалася з краєм, щедро наділеним Богом мальовничими краєвидами, багатими ресурсами, працьовитими, щирими і гостинними людьми. Краєм, до якого не можна бути байдужим, у який якщо закохуєшся, то назавжди.

Не в моїх правилах оцінювати роботу попередників, бо переконана: оцінку своїм керівникам має виставити народ. Скажу лише, що перше моє враження від знайомства з соціально-економічним розвитком Київщини, яке згодом переросло у тверде переконання, було таким: область має усі можливості розвиватися динамічніше і ефективніше, а її мешканці заслуговують на значно вищий і кращий рівень життя, ніж той, що вони мають. Але досягти цього можна лише засукавши рукави та дружно узявшись за працю.

Минуло два роки — настав час звітувати: що зроблено, що ще треба зробити. Можу запевнити, часу ми не марнували. Виконано насправді великий обсяг роботи, намітилися чіткі позитивні зрушення на основних, стратегічних напрямках, і що немаловажно — у влади „дійшли” нарешті руки до питань не менш важливих, які чекали свого вирішення десятиліттями. При цьому, мені приємно констатувати: у нашій команді відсутнє будь-яке "запаморочення від успіхів", самозаспокоєння і самовдоволеність. Натомість — присутнє чітке усвідомлення: часу обмаль, люди стомилися чекати вирішення багатьох нагальних питань, зробити треба набагато більше. Адже, як повчає народна мудрість: хто в роботі, той у турботі.

Звичайно, усе зроблене піддається чіткому математичному обрахунку. Та я намагатимусь не зловживати статистичною інформацією, бо розумію: простій людині буває складно розібратися у заплутаному лабіринті цифр, а головне — збагнути, як зростання виробництва, ВВП, надходжень до бюджету впливає на їхнє життя. Особливо тим із співгромадян, кому довелося жити в радянську добу тотального дефіциту, коли збільшення випуску товарів народного споживання в офіційних зведеннях було пропорційним зменшенню їх кількості в крамницях, і купити елементарні речі — посуд чи дитячий одяг — ставало справжньою проблемою.

І все ж без цифр не обійтись. Вони потрібні для того, щоб люди могли уявити, звідки береться достаток на столі, розуміли ціну витрачених зусиль. У цьому сенсі важливим показником є обсяг випущеної продукції — зростання виробництва, його розширення на ділі означає нові технології і сучасні нові робочі місця, забезпечені відповідним рівнем заробітної плати.

Дуже важливий показник — середня заробітна плата. Її сьогоднішній рівень — результат спільних зусиль влади, роботодавців та профспілок. Ми багато попрацювали над тим, щоб люди отримували гідну винагороду за свою працю, щоб вони могли забезпечити належні стандарти життя собі і своїм дітям. Мені приємно говорити, що за темпами зростання середньої номінальної заробітної плати та за її розміром — 2200 гривень — Київщина займає другий рядок у регіональному рейтингу. Зрозуміло, рейтинг — не масло, його на бутерброд не намажеш. Треба багато попрацювати, щоб зробити життя наших людей заможнішим, особливо у віддалених від столиці районах, де рівень зарплат все ще залишається низьким. Повірте: влада не сидить склавши руки. Допомагаємо підприємствам, які через відсутність серйозної технологічної бази не мають можливості розвиватися, працюють на старому обладнанні, технічно переозброюватися, рухатися вперед, щоб і вони, зрештою, могли виплачувати людям вищу заробітну плату.

Розвиток виробництва не можна розглядати окремо від питань охорони праці. Підхід у нас такий: підприємства, де робочі місця не відповідають нормам охорони праці, де працівникам платять мінімум зарплати, де немає перспективи розвитку, не мають і права на життя. Разом з тим, підприємства, де серйозно думають про майбутнє, вкладають кошти у свій технологічний розвиток, дбають про працівників, завжди можуть розраховувати на підтримку.

Швидкими темпами в області йде ліквідація заборгованості із заробітної плати на економічно активних підприємствах, накопиченої в попередні роки. До кінця 2008 року всерйоз розраховуємо покінчити з цим ганебним явищем. Над вирішенням цієї проблеми тісно співпрацюємо з радою підприємців. Ми не створюємо нові робочі місця „для кількості”, на перший план завжди виходить питання забезпечення роботодавцем виплати гідної заробітної плати своїм працівникам.

Значних успіхів в останні два роки Київщина досягла на ниві інвестиційної діяльності. Загальна сума вкладених в економіку області прямих іноземних інвестицій перевищила мільярд доларів. Значну їх частину було спрямовано у виробничий сектор. Хоча, враховуючи ситуацію, яка склалася сьогодні у сфері земельних відносин, неврегульованість багатьох питань на законодавчому рівні, працювати з інвестором стає дедалі складніше. Та все ж, попри очевидні труднощі, ми сподіваємося, що вже найближчим часом у багатьох інвестиційних проектів в області з'явиться серйозна перспектива. Передусім це стосується всесвітньо відомих брендів: „Урса”, „Роквел” та ін. Багато часу і зусиль пішло на те, щоб компанія „Єврофінанси” розпочала нарешті будівництво сталепрокатного заводу у Білій Церкві. Щоб не було ніяких пересудів, запросили громаду взяти цей проект під свій контроль, щоб замовники не вийшли за вимоги проекту, щоб саме те обладнання, на яке дала гарантійного листа компанія „Сіменс”, було встановлене на цьому підприємстві і т. д. Сьогодні всюди, де планується виробництво, на перший план виходять питання екологічної безпеки.

Коли ми говоримо, що Київська область вийшла на перше місце в Україні за обсягами сільськогосподарського виробництва, то маємо на увазі не маленькі фермерські господарства, а серйозні агропромислові високотехнологічні індустріальні підприємства, які не лише господарюють на своїй території, а й беруть на себе соціальну відповідальність, впроваджують в аграрне виробництво новітні технології, засновані на автоматизації і механізації виробництва, скороченні до мінімуму частки ручної праці. Що особливо важливо в умовах, коли в сільському господарстві кожні робочі руки — на вагу золота. А це відповідно і якість продукції, і врожайність. 

Тож, коли я розповідаю про те, що вже впродовж двох років ми виконуємо і державний, і місцеві бюджети не менше ніж на 140-160 відсотків, я хочу, щоб люди знали, що ці успіхи далися нам нелегко. За ними стоїть велика організаційна робота з наведення порядку і у сплаті податків, і в реєстрації бізнесу на території Київщини, і в організації збору цих податків. А головне — щоб люди розуміли, які це кошти і куди вони йдуть. Робота нашої команди якраз і була спрямована на розвиток соціальних програм для того, щоб кожен житель Київської області, знав, що всі зароблені кошти спрямовуються безпосередньо на задоволення інтересів людей. Є програми обласної державної адміністрації, підтримані і затверджені обласною радою, і програми, затверджені в кожному районі. Адже кожен район має свої, притаманні лише йому особливості. В одного — краще з освітою, трохи гірше — з медициною, у іншого — випереджаючими темпами рухається газифікація, а от  будівництво та ремонт доріг — пробуксовують. Ми намагаємося зорієнтувати районні адміністрації при визначенні та затвердженні пріоритетних програм на вирішення своїх локальних проблем, допомагаємо їм.

Хотіла б доповісти вам, шановні краяни, про програми, над якими працює обласна державна адміністрація. Перш за все, економічна складова. Ми працюємо над налагодженням взаємовигідних, рівноправних, партнерських зв'язків з бізнесом, створенням дозвільних центрів, де бізнесові структури могли б одержати максимальне сприяння при реєстрації будь-якого підприємства. Наша мета — щоб усі підприємства, які працюють на території області, були зареєстровані на Київщині і сплачували податки саме до бюджету Київської області. Ми хочемо, щоб підприємства, які працюють на нашій території, платили гідну заробітну плату своїм працівникам і були соціально відповідальними. Для нас важливе значення має створення робочих місць, які дають можливість розвиватися підприємству.

Наступний важливий пункт — розвиток інфраструктури. Насамперед, будівництво Великої кільцевої дороги. Часто згадую, як два роки тому, коли я тільки починала про це говорити, дехто вважав мене за людину непрофесійну. Прийшла, мовляв, жінка-мрійниця, говорить про якісь недосяжні речі. А сьогодні, мені здається, тільки лінивий не говорить про Велику кільцеву. І, знаєте, мене це тішить. Я готова поділитися лаврами слави: кому першому в голову прийшла ця ідея, чиїх зусиль докладено більше — не так вже і важливо. Важливо, що це питання рухається. Нині вже маємо затверджений урядовою постановою генеральний напрям кільцевої дороги. З державного бюджету фінансується розробка техніко-економічного обґрунтування кожного сегменту цієї магістралі. Сьогодні ми вже маємо і декілька законопроектів, готових до внесення на розгляд парламенту — спільна робота з Міністерством транспорту, Кабінетом Міністрів, депутатським корпусом, — які дадуть можливість займатися будівництвом кільцевої дороги: про державно-приватне партнерство, про вилучення земель на суспільні потреби, власне про Велику кільцеву дорогу, про концесію у дорожньому будівництві. Тобто, виконано велику підготовчу роботу. Проводимо роз'яснювальні заходи з громадами. Ми не боїмося йти до вас, розповідати, де пройде ця дорога, яку користь від неї матиме та чи інша громада. Не виключаю невеликих коригувань напрямку проходження траси навіть на етапі реалізації проекту — в інтересах тієї чи іншої громади. Ми робимо все можливе, щоб жителі Київщини отримали максимум комфорту від будівництва кільцевої дороги. І мені приємно, що сьогодні мешканці області у численних соціологічних опитуваннях схвально висловлюються про цей проект. Вони розуміють, що цей проект змінить статус і обличчя всієї Київщини і серйозно вплине на розбудову області, на добробут населення.

Звичайно, у планах обласної державної адміністрації — не лише Велика кільцева, а й розбудова доріг місцевого значення. Це питання тримаємо на постійному контролі. Нам вдалося відстояти свою позицію щодо відрахувань за транспортний збір у державному бюджеті на користь Київської області. Завдяки цьому в багатьох районах розгорнувся справжній бум дорожнього будівництва. Нам не соромно дивитися в очі жителям Миронівського, Богуславського, Кагарлицького, Іванківського, Поліського, Макарівського і багатьох районів. Великі обсяги дорожніх робіт виконані і в Тетіївському районі, і в місті Біла Церква. Загалом, в облаштування, ремонт і утримання місцевих доріг в області вкладено більше 200 мільйонів гривень! Ця сума включає не лише свіжий асфальт на дорогах, а й нанесення дорожньої розмітки та установку дорожніх знаків, облаштування зупинок та придорожньої смуги.

Мене тішить, як займаються соціальними програмами міста Київщини. У Броварах, наприклад, розгорнулася велика реконструкція вулиці Київської — а вона, між іншим, потребує значних капіталовкладень. У центрі Борисполя зроблені нові дороги, поліпшено асфальтове покриття. Дуже серйозно наші міста займаються мережами тепло-, енерго- та водопостачання. Десятиліттями за ці проблеми взагалі ніхто не брався. Скажімо, якби ми в цьому році терміново не розпочали ремонт водних та каналізаційних мереж у Бородянці, уже в найближчому майбутньому отримали б там серйозну екологічну проблему. Прокладені кілька десятків років тому, вони перебували майже в критичному стані. Ми вкладаємо в реконструкцію комунального господарства великі кошти, допомагає нам у цьому й бізнес.

Однією з програм, якою серйозно опікується обласна влада, є реформування системи охорони здоров'я. Це питання перебуває на особистому контролі у голови обласної державної адміністрації. Робота організована у два етапи. Перший — сільська медицина: від створення амбулаторій чи фельдшерських пунктів з набором необхідного обладнання та ліків до відповідного забезпечення кадрами. А далі — і забезпечення житлом цих кадрів. Ми чудово розуміємо, що лікар на селі — це необхідність, але і громада, і влада мають потурбуватися про його житлово-побутові умови.

Декілька варіантів забезпечення сільської медицини кадрами ми відпрацьовуємо. Надаємо квартиру або земельну ділянку — скориставшись нашою програмою „Власний дім”, людина може взяти практично безпроцентний кредит на 25-30 років для будівництва, реконструкції чи придбання житла. У нас є сьогодні приклади соціальних гуртожитків для працівників бюджетної сфери в Обухівському, Сквирському, Бородянському районі. Ми готові до прийняття інтернів з медичних інститутів з наступним укладанням контрактів, у яких би обумовлювалось, що після проходження інтернатури вони повернуться працювати до нас. Сьогодні 10 інтернів проходять стажування у Сквирській районній лікарні, на території медичного закладу спеціально для них зроблено гуртожиток. Вивчаємо можливість платити стипендію для особливо обдарованих дітей — вихідців з області, з умовою, що після закінчення навчання вони повертаються працювати на Київщину. Сподіваємося, що наші зусилля не минуть марно — регіон буде забезпечено кваліфікованими кадрами. І не тільки медичними. Подібні проблеми є і в галузі освіти, і культури.

Сьогодні на Київщині працюють 674 ФАПи, 193 амбулаторії сімейного типу та 51 дільнична лікарня. За рейтингом Міністерства охорони здоров'я за розвитком сімейної медицини наша область є лідером в країні. Але на досягнутому не зупиняємося. Бо розуміємо: здоров'я нації — найбільше багатство держави. На часі — другий етап нашої роботи. Де треба — фельдшерсько-акушерські пункти переобладнуємо на амбулаторії сімейного типу. Приглядаємося до дільничних лікарень, вирішуємо, наскільки доцільно використовувати їх саме, як лікарні. У селі Кодаки Васильківського району в порядку експерименту частину дільничної лікарні переобладнали під соціальний проект. Це один з можливих варіантів, адже соціальні ліжка нам теж конче потрібні. Такі об'єкти соціального захисту візьмуть на себе і надання медичної допомоги, і забезпечення належного догляду та належних умов проживання одиноких громадян похилого віку. Люди, які не можуть себе обслуговувати, яким немає звідки чекати підтримки, теж не повинні почувати себе полишеними напризволяще. Звичайно, не всі дільничні лікарні чекає подібне перепрофілювання, але перші кроки впровадження експерименту підтверджують, що такі заклади необхідні — у них є потреба.

Наступне, на що буде спрямована наша робота у медицині, — районні лікарні. Якщо ФАПи і амбулаторії сімейного типу сконцентровані більше на профілактичній роботі та наданні невідкладної медичної допомоги, то в районній лікарні хворий має отримати спеціалізовані, високопрофесійні медичні послуги. Це повинна бути не просто лікарня, а сучасний центр, який спрямовує, коригує, контролює діяльність медичних закладів на своїй території. Чому ми це робимо? Дороговартісне діагностичне обладнання має використовуватись ефективно, спеціаліст, особливо вузькопрофільний, повинен набувати досвіду у своїй професії (а це можливо лише тоді, коли є постійна практика).

Ви обов'язково запитаєте мене: а як же дістатися до цих медичних центрів? Звідси наступна тема — забезпечення ФАПів та амбулаторій автомобілями, що дозволяло б лікарю своєчасно дістатися до хворого, а районних лікарень — спеціальним транспортом, оснащеним обладнанням інтенсивної терапії, який давав би можливість оперативно зреагувати на виклик, вчасно доставити людину до лікарні, за необхідності — ще по дорозі надати їй кваліфіковану медичну допомогу. Звичайно, позитивний ефект з'явиться лише там, де буде чітка взаємодія між низовими (ФАПи, амбулаторії) і районними ланками. Це не просто слова — маємо чудовий приклад організації цієї роботи у Переяслав-Хмельницькому, Яготинському, Сквирському районах.

Наступна програма, яку веде обласна держадміністрація, — реформування системи освіти. Природне бажання батьків — дати своїм дітям найкращу освіту і виховання. Кажу це як жінка, як мати 13-річної доньки. Шлях до неї лежить у площині оптимізації мережі системи освіти і культури. Питання це непросте, йому було присвячене окреме засідання колегії облдержадміністрації. Ми звикли: немає школи — нема села. З іншого боку, навчання дітей у малокомплектних школах серйозно впливає на якість навчання. Обов'язок влади — забезпечити доступ дитини до якісної освіти. Перш за все — довезення дітей до закладів освіти. Ні педагогічні колективи, ні діти не повинні відчувати дискомфорту. Торік коштом обласного бюджету та бізнесу ми придбали 25 шкільних автобусів. Цього року ми вже передали школам 20 автобусів, ще 20 плануємо передати їм напередодні нового навчального року. Тобто питання транспортного забезпечення практично зняте з порядку денного.

Далі — приміщення малокомплектних шкіл будуть перетворені на заклади позашкільної освіти. Я хотіла б, щоб мене почула громада Київщини: жоден з об'єктів, віднесених до системи управління освіти, не буде проданий з аукціону, зданий під офіс чи під якісь інші цілі — вони залишаться дітям. На цій базі ми хочемо створити станції юних техніків, різнопрофільні дитячі центри, станції юних туристів, авіаконструкторів і т. д. Так ми забезпечимо роботою і педагогічні кадри — нікому не треба боятися, що він залишиться без роботи. Ніхто не буде звільнений або скорочений. Те ж саме стосується і закладів культури, охорони здоров'я. Кошти від оптимізації мережі залишаться у цій сфері і будуть витрачатися на одержання більш якісних послуг.

Торік ми започаткували програму підтримки культури. І, мабуть, уперше за багато років розпочали робити ремонти у закладах культури. Перекриття дахів, встановлення автономного опалення, зміцнення матеріальної бази. Нині вже понад 68 відсотків закладів культури опалюються, а ще рік тому їх було лише 23 відсотки. І якщо у 2006 році утримання галузі обійшлося нам у 78 мільйонів гривень, то торік на ці цілі пішло у півтора раза більше. Ми хочемо бачити в майбутньому наші заклади культури не клубами у традиційному розумінні, а сучасними культурно-інформаційними центрами.

Тривалий час залишеною на самовиживання на Київщині була музейна галузь. І це незважаючи на багатющу історичну та культурну спадщину! Сьогодні ми знову повернулися до цієї теми. Слід сказати, музеї дуже активно допомагають нам у справі відродження духовності, патріотичного виховання молодого покоління, повернення до витоків, вивченні історії рідного краю, відзначенні роковин Голодомору. Уперше ми започаткували торік і програму „Шкільна бібліотека”.

Ще одна програма, яку веде обласна адміністрація, — освітлення населених пунктів. Під час зустрічей з людьми довелося вислухати багато нарікань: після заходу сонця, не можна пройтись населеним пунктом. Тут вам і питання безпеки і здоров'я людей, і нездорова криміногенна ситуація. Ми розробили відповідну програму, її веде наше управління житлово-комунального господарства.

Особливістю перших моїх зустрічей з жителями області на посаді губернатора були численні нарікання на зачинені дитсадки. У 2007 році у нас відкрив двері 21 дитсадок, цього року до них додадуться ще 20. Наприклад, зовсім нещодавно у Великій Бугаївці Васильківського району з'явився чудовий сучасний дитсадок. Причому на його будівництво не витрачено жодної бюджетної копійки. Це ще один приклад відповідального відношення бізнесу до соціального розвитку районів і міст. Слід сказати, бізнес активно включився у цей процес: починаючи від спортивних майданчиків і закінчуючи цілими школами. У Микуличах Бородянського району будівельна компанія „Т. М. М.” зводить шкільний навчальний заклад без залучення бюджетних коштів. У Гавронщині Макарівського району бізнесмени, які відкрили гольф-клуб, допомогли громаді села в освітленні населеного пункту, ремонті доріг, школи, клубу, упорядкуванні кладовища. Такий бізнес ми будемо тільки вітати на теренах Київщини, всебічно сприяти йому.

За два роки ми скоординували з місцевими органами влади свої програми — кожен знає, що робить. Це у поганої господині все кипить — і все сире, а в нас кожен має конкретну справу і конкретну відповідальність. Наприклад, проблема доступного житла — це проблема обласної адміністрації, яку можна вирішити лише у співпраці. Через те житловий будинок для працівників бюджетної сфери у Білій Церкві — це спільний вклад міста і області. Сьогодні ми розглядаємо можливість допомоги добудові 43-квартирного будинку у Володарці.

Я по-справжньому пишаюся тим, що ми сформували дієздатну відповідальну команду, здатну адекватно реагувати на будь-які виклики дня. Щотижня я і мої заступники ведемо особисті прийоми громадян — у приміщенні обласної державної адміністрації, і безпосередньо в районах та містах області. Ми не цураємося громади, нам є що сказати людям.

Шановне товариство! Можливо, у декого з вас після ознайомлення із здобутками з'явиться питання: а наскільки легко даються такі успіхи? Мушу вас розчарувати: дуже і дуже нелегко. У нас є багато невирішених проблем, але ми їх не замовчуємо, не приховуємо, говоримо про них відкрито. Нас хвилює, що сьогодні в обласному бюджеті в нас набагато менше коштів на ремонти доріг — отже, під загрозою опинилися темпи дорожнього будівництва. Звичайно, ми будемо шукати ці кошти. Актуальними для області є проблеми старіння кадрів, заробітної плати, значна диференціація у рівні матеріального забезпечення жителів приміських і віддалених від столиці районів. Наше завдання — підвищити якість життя, залучити до участі в розвитку Київщини молоді професійні кадри, закріпити їх на цій території.

Не можуть не викликати стурбованості і земельні питання. Багато нечистих на руку ділків намагаються глибше запустити руку в кишеню сільських трудівників, і часто їм вдається досягти своєї мети. Як кажуть: сильні та багаті рідко винуваті.

Звичайно, ми не стоїмо осторонь пасивними спостерігачами. Багато рейдерських атак селянам вдалося відбити лише завдяки нашій активній підтримці, зокрема юридичній. Це стосується і с. Пашківки Макарівського району, і КСП „Гоголівське” Броварського, і с.Щасливе Бориспільського. Натомість то в одному, то в іншому місцях з'являються нові тривожні сигнали. Багато земельних проблем породжує саме недосконале законодавство. Більш того, і селянин, який здає свій земельний пай колективному господарству, нічим не захищений. Тому сьогодні, через наше управління агропромислового розвитку, ми впровадили в практику укладання договорів власниками земельних паїв з орендаторами, щоб селянин мав гідну оплату за свою землю.

Дуже серйозно нас хвилює екологічна проблема. Частково викликана вона тим, що поруч велике місто. Сьогодні ми спільно з київською владою працюємо над розробкою єдиної екологічної програми. У нас є багато „больових” екологічних точок довкола Києва: ті ж Підгірці, де знаходиться полігон твердих відходів, Бортничі. Екологічна ситуація потребує оперативного створення  сміттєпереробного заводу, де б застосування найсучасніших технологій виключало будь-яку, навіть теоретичну можливість екологічної загрози. Добрим прикладом тут може бути досвід Відня, де сміттєспалювальний завод, розташований у самісінькому центрі міста, естетично оформлений, перетворився на об'єкт туристичного паломництва.

Звичайно, столична область повинна мати суперсучасну лікарню, можливо, із санітарною авіацією. Над цим питанням ми працюємо з бориспільською районною владою, потрібні великі кошти, і я сподіваюсь, що вже наступного року про проект ми будемо вести мову більш реально.

Важливий проект — створення вантажно-пасажирського аеропорту в Узині. Роботи над ним тривають. І звичайно ж — Євро-2012. Ми сподіваємося, що з області резервної перейдемо у приймаючу сторону. Маємо декілька стадіонів, які можуть бути використані як тренувальні бази. А найголовніше — ми будемо приймати численних туристів. Упустити такий шанс презентувати Київщину перед європейським співтовариством було б справжньою помилкою. Розробляємо сьогодні туристичні маршрути, які восени апробуємо на наших школярах. Існує й багато інших проектів у різноманітних галузях, які здатні змінити Київщину, наблизити її до європейських і світових стандартів життя.

Звичайно, для цього треба працювати і працювати. Зроблене — це лише початок великої серйозної роботи.

 

 

 „Київська правда”, № 77,  17 липня,  четвер

 

 

Анонс „Губернатор звітує перед жителями Київщини”

 

Два роки минуло відтоді, як до керма Київської області стала Віра Ульянченко. За час, що минув після призначення нового губернатора, Київщи­на зробила великий поступ уперед у своєму роз­витку. Цей дворічний період позначений не лише позитивними здобутками у виробничій та соціальній сферах, а й глибокими реформами у всіх галузях, спрямованими на поліпшення доб­робуту кожного мешканця області, підвищення стандартів якості життя.

Після ознайомлення з соціально-економічним розвитком регіону Віра Іванівна запропонувала комплексну програму дій, яка, в свою чергу, вклю­чала набір пріоритетних цільових програм розвит­ку - як загальнообласних, так і районних та мі­ських. Як вони виконуються? Які завдання та пер­спективи стоять перед столичною областю у найб­лижчому майбутньому? Над вирішенням яких гос­трих проблем працює команда Віри Ульянченко?

Про це завтра голова облдержадміністрації доповість читачам „Київської правди”. Не про­пустіть!

 

Рубрика „Є проблема”

Стаття „Спадщина, якої необхідно позбутись якомога швидше”

Віктор Вакараш,

перший заступник голови Київської обласної державної адміністрації, голова постійної комісії обласної державної адміністрації з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

 

Фахівці стверджують, що викопаний під час війни солдатом окоп в природному середовищі з поверхнею землі зрівнюється тільки через сто років. Але в землі залишаються завжди небезпечними вибухові предмети: снаряди, міни, авіабомби, хоч, здається, їх майже повністю знищила іржа.

У середині минулого століття поблизу села Фурси в урочищі „Товста” Білоцерківського району, починаючи з 1933 року, розташовувались військові частини радянської армії. Там же знаходились і великі склади для зберігання боєприпасів: артилерійських снарядів різного калібру, авіабомб, мін, іншого озброєння. В середині минулого сторіччя, коли все це військове майно вивозилось, стався потужний вибух. Ударна хвиля розкидала боєприпаси на великій території. На жаль, тоді обстеження території зробили поверхово. Велика кількість вибухових предметів залишилась на відстані від 30 сантиметрів до 2,5 метра від поверхні землі.

Годі й казати, що такий „спадок” минулого завжди небезпечний. У травні 2003 року два місцеві жителі розбирали знайдений снаряд. Пролунав вибух. В результаті одна людина загинула на місці трагедії, а іншу в критичному стані доставили до лікарні. Але лікарі вже не змогли врятувати людині життя. Після цього трагічного випадку почалися роботи з ліквідації вибухонебезпечних предметів в урочищі „Товста”. Тільки у 2002 році було виявлено та знешкоджено більше 2200 одиниць боєприпасів часів Другої світової війни (з яких понад 700 одиниць складали авіаційні бомби). У тому ж році рішенням постійної комісії обласної державної адміністрації з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій територію урочища „Товста” було визнано зоною надзвичайної ситуації обласного рівня, але за відсутністю коштів роботи з розміновування території не проводились.

У серпні-вересні 2004 року було виявлено та знешкоджено 409 авіаційних бомб та 7 снарядів. Наступного року фахівці ГУ МНС України в Київській області тут вилучили і знешкодили 50 небезпечних вибухових предметів. Із призначенням на посаду голови Київської облдержадміністрації В.І.Ульянченко ця робота помітно активізувалась. Фахівці ГУ МНС України в Київській області розпочали роботи з розмінування урочища „Товста”. У нинішньому році Київська обласна державна адміністрація підписала угоду з Міністерством надзвичайних ситуацій та захисту населення від Чорнобильської катастрофи стосовно прискорення цих робіт. У 2008 році тут було знайдено і знешкоджено близько двох тисяч небезпечних предметів. Детально перевірили майже два гектари площі. А всього в урочищі „Товста” ця територія займає площу 220 гектарів. Ми розшукали військовослужбовців цієї частини, які служили тоді. Вони допомогли нам ретельно обстежити місцевість, де безпосередньо знаходились склади боєприпасів, а вона займає приблизно територію 15 гектарів. Нині в урочищі „Товста” працюють підрозділи саперів у кількості 12 чоловік. Вони фінансово та  матеріально забезпечені. Облдержадміністрація своїм розпорядженням затвердила план ліквідації наслідків вибуху та знешкоджень вибухонебезпечних предметів, які знаходяться на цій території. 17 липня 2008 року на сесії обласної ради  буде прийняте рішення про виділення додаткових коштів з обласного бюджету на роботи з розміновування. Нині при виявленні та знешкодженні вибухових предметів потрібні гроші виділяє Білоцерківська районна державна адміністрація та білоцерківські бізнесмени, які працюють у межах діяльності Фурсівської сільської ради.

Крім того, відповідно до розробленого плану очищення території від вибухонебезпечних предметів, є підтримка і Прем'єр-міністра України та віце-прем'єр-міністра, який очолює Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій країни. А тому, сподіваємось, будуть передбачені й кошти на знешкодження вибухонебезпечних предметів в урочищі „Товста”. Всі роботи намічено завершити в першому півріччі наступного року.

Рельєф місцевості за останнє десятиліття став складним для роботи саперів. Виросли високі дерева, чагарники, з'явилися невеликі болота. Ці землі — майже 150 гектарів — за рішенням постійних комісій Міністерства надзвичайних ситуацій та облдержадміністрації дозволено використовувати для лісового господарства. Сапери зроблять все необхідне для безпечної роботи лісівників під час санітарного розчищення насаджень в угіддях.

Снаряди, міни, авіабомби, які пролежали десятиліття у землі, поділені на першу та другу категорії. Окремі з них вже не підлягають транспортуванню для вивезення їх на спеціальні місця для знешкодження. Усі небезпечні предмети, знайдені в урочищі „Товста”, сапери ліквідовують на військовому полігоні, що знаходиться неподалік села Великополовецьке Сквирського району.

В цьому році виникла ситуація з 22 вибухонебезпечними предметами, знайденими в урочищі. Ми спеціально виїздили на це місце та приймали рішення, що робити з ними: вивозити на полігон чи знешкоджувати на місці. Після ретельного обстеження та додаткових заходів іржаву смерть відвезли для знешкодження на полігон.

В цьому році вже знищено понад дві тонни знайдених в урочищі „Товста” снарядів, мін, авіабомб. Крім того, щодня на Київщині знаходять ще 15-20 вибухонебезпечних предметів під час земляних робіт при оранці грунту та будівництві. Допомагають нам у цьому і громадські організації, які здійснюють пошук загиблих воїнів Великої Вітчизняної війни. Вони роблять розкопки, знаходять там останки бійців та боєприпаси. Отже, для  піротехнічної групи ГУ МНС України в Київській області постійно є робота.

У цьому році намічено завершити остаточну рекультивацію землі у Новобогданівці Запорізької області. В наступному році ми плануємо залучити цих спеціалістів для роботи в урочищі „Товста”. Там намічено довести кількість саперів до 40 чоловік. Тож можна сподіватись, що остання з виявлених нині в області територія поблизу села Фурси незабаром буде остаточно очищена від вибухонебезпечних предметів.

 

 

 

Рубрика „Ювілеї”

Стаття „Основа держави — закон і право”

Ювілейні чи просто „круглі” дати здебільшого дають нам нагоду для кращого осягнення своїх завдань, успіхів і прорахунків. Відзначення таких дат традиційно супроводжується аналізом зробленого і виробленням планів на майбутнє.

Нагоду для серйозної розмови про свою роботу мають нині українські правники. У липні нинішнього року вони відзначають 90-річчя української юстиції. Ця дата тісно пов'язана з історією становлення сучасної української державності, а визначальним актом у створенні державної „системи справедливості” було перейменування урядом Павла Скоропадського  15 липня 1918 року міністерства судових справ на міністерство юстиції. Головним завданням першого українського міністерства юстиції було: здійснення управління судовими органами та пенітенціарною системою, удосконалення судочинства в умовах перехідного етапу державності, кодифікація законодавства, підготовка проектів кримінальних, кримінально-процесуальних та інших нормативних актів.

Впродовж десятиліть і роль, і завдання державної системи юстиції під впливом різних політичних і суспільних подій змінювались не один раз. Були навіть періоди, коли міністерство юстиції ліквідовували, а його функції виконували інші установи. Але основи законності та права, започатковані вперше тодішнім міністерством юстиції, залишилися й до сьогодні визначальними у забезпеченні правосуддя і правопорядку в країні.

В умовах розбудови демократичної правової держави, яка здійснюється після здобуття Україною незалежності, з'явилась потреба у кардинальних змінах діяльності міністерства та всієї системи органів юстиції. Функції цих органів помітно розширюються, а їх структура постійно зазнає змін. Так, в нашій області колишній відділ юстиції облвиконкому був реформований в управління юстиції, а з 2007 року це — Головне управління юстиції у Київській області. Об'єднуючи і координуючи зусилля юристів області, Головне управління сприяє забезпеченню реалізації державної правової політики, розвитку системи правової допомоги населенню з метою реалізації прав і свобод людини, захисту законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також представляє інтереси держави в судах, організовує роботу державної виконавчої служби, нотаріату, відділів реєстрації актів цивільного стану тощо.

Ця діяльність Головного управління здійснюється як безпосередньо, так і через районні, міські, міськрайонні управління юстиції, їх відділи державної виконавчої служби та відділи реєстрації актів цивільного стану, державні нотаріальні контори та приватних нотаріусів. В області нині, крім Головного управління, діють 29 міськрайонних, міських і районних управлінь юстиції, 30 відділів державної виконавчої служби, 30 відділів реєстрації актів цивільного стану, 42 державні нотаріальні контори. У Головному управлінні працює понад 90 фахівців, а в територіальних органах — понад 650.

Саме для аналізу роботи й визначення найнагальніших завдань, які стоять нині перед цим колективом юристів, й скористалися пам'ятною датою — 90-річчям першого українського міністерства юстиції — організатори урочистого заходу, який відбувся цими днями у приміщенні Київської облдержадміністрації. Досягнення юристів області за останні кілька років незаперечні. Про це свідчать хоч би перші місця, які визначає для Головного управління Міністерство юстиції в останні роки. Про досягнення переконливо говорили в своїх виступах не тільки начальник Головного управління Катерина Чижмарь, а й заступник міністра юстиції Наталя Богашева, перший заступник голови облдержадміністрації Віктор Вакараш та інші учасники заходу. Водночас жоден з виступів не обійшовся без порушення гострих проблем, серед яких найчастіше називалися недостатня правова освіченість населення, передусім, молоді, неефективна діяльність виконавчої служби, перевантаженість нотаріату, незабезпеченість матеріально-технічними засобами і приміщеннями та інше.

Особливо підкреслювалась та обставина, що сама діяльність юристів, які покликані утверджувати законність і правопорядок, подекуди стикається з не зовсім чітким, а то й застарілим законодавством. У зв'язку з цим, вважають учасники заходу, юристам області треба виявляти більше законодавчої ініціативи.

Тих же юристів, які успішно працюють над вирішенням порушених проблем, гідно вшановано. Група працівників Головного управління та його територіальних органів удостоїлась нагород — почесних грамот, подяк, подарунків Київської обласної ради та облдержадміністрації. Гарним заключним акордом став вітальний концерт, який влаштували для юристів та їхніх гостей професійні артисти й учасники художньої самодіяльності.

 

В. Тимошенко

 

 

 „Київська правда”, № 76,  15 липня,  вівторок

 

Рубрика „Колегія облдержадміністрації”

Стаття „На порядку денному — збереження заповідних територій,                          безпека дорожнього руху”

На черговому розширеному засіданні колегії Київської облдержадміністрації були розглянуті питання, безпосередньо пов'язані з захистом здоров'я і самого життя людей. Одне з них — про стан утримання земель природо-заповідного фонду, що є складовою частиною роботи зі збереження природи, оздоровлення екології, створення кращих умов для відпочинку. Друге — про забезпечення безпеки дорожнього руху. Обидві проблеми викликали жвавий інтерес членів колегії та запрошених голів райдержадміністрацій.

Досить гострою була реакція на доповідь заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області Івана Негрі. Вона будувалася за класичною схемою — загальна характеристика стану справ, зазначення недоліків, визначення перспективи. Однак виявилася досить беззубою, у ній не було прийнятних відповідей на запитання про причини низки провалів. Навіть констатація того факту, що нині мережа природо-заповідного фонду становить 3,2 відсотка від адміністративної площі області проти 1,2 відсотка у 2006 році, не змогла настроїти членів колегії на оптимістичний лад. Адже досі межі лише 70 відсотків заповідних територій винесені в натуру, а державні акти на право постійного користування землею видані тільки у Баришівському районі для парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Подільської сільради площею 3 гектари і м.Білій Церкві — для загальнодержавного дендрологічного парку „Олександрія” на площі 201,5 гектара. І це при площі мережі природо-заповідного фонду області понад 81 тисяча гектарів. Більше того, ряд територій та об'єктів природо-заповідного фонду не відповідає предметам заповідання, зазначеним у положеннях, і фактично втратили свій статус. Це стосується, зокрема, урочищ „Студениківські дубові насадження” (ДП „Переяслав-Хмельницький лісгосп”), „В'язове” (ДП „Бориспільський лісгосп”), „Бабка” (ДП „Клавдіївський лісгосп”), заказників „Лісовичі” (ДП „Димерський лісгосп”), „Унава” (ДП  „Фастівський лісгосп”). А проект організації регіонального ландшафтного парку місцевого значення „Трахтемирів”,  створеного у 2000 році в лісах ДП „Ржищівський лісгосп”, і досі не затверджено.

Після констатації цих та інших фактів, що свідчать про наявність гострих проблем у важливій справі, інформація доповідача про перспективи створення кількох національних об'єктів і природо-заповідних територій та об'єктів місцевого значення (у тому числі на базі ландшафтного парку "Трахтемирів") сприймалися з помітним скептицизмом. Він підсилювався і усвідомленням того, що Київщина — чи не єдина область країни, де не розроблена програма розвитку природо-заповідних територій, відсутні вони і в районах. Тож на колегії порушувалося питання про необхідність створення громадської ради при ОДА, яка координувала б розробку програми з залученням фахівців, науковців. Потрібен і жорсткий контроль за додержанням природоохоронного законодавства. Голова облдержадміністрації Віра Ульянченко зіслалася на приклад такого контролю в Ленінградській області РФ, де побувала делегація Київщини. Якщо будівлю зведено в місці, де цього не можна робити, оскільки шкодить природі, то забудовнику роблять попередження, а при невиконанні вимоги в зазначений термін будівлю зносять у примусовому порядку. У нас же контролюючі органи на такі випадки (а вони досить чисельні) дивляться крізь пальці. Член колегії ОДА, прокурор області Олександр Гардецький повідомив про порушення низки кримінальних справ проти  порушників природоохоронного законодавства, викриття групи, яка вивозила радіоактивний метал з Чорнобильської зони відчуження. Однак це відбулося без участі природоохоронних органів, екологічної служби.

— Чому управління охорони навколишнього природного середовища не вживає заходів для виявлення недоліків і притягнення винних до відповідальності, а тільки констатує факти? Де ваші звернення до обласної, районних держадміністрацій щодо виявлених порушень? — поставила слушні запитання В.Ульянченко. І відповідь, певне, містилася в її гострому висновку: „Природоохоронні служби стали комерційними організаціями, а не організаціями, що здійснюють державну політику в цій сфері”.

Тож не дивно після цього, що на колегії порушувалося питання про необхідність кадрових змін у названому управлінні, а підготовлений проект розпорядження голови ОДА став жорсткішим.

Постановка другого питання порядку денного випливала з Указу Президента України від 20 листопада 2007 року „Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху”.

Для Київщини ця проблема набуває особливої гостроти через те, що тут автотранспортні потоки надзвичайно напружені, оскільки до місцевого транспорту додаються тисячі автомобілів, які щоденно мчать з усіх куточків країни до столиці і назад. Стан же шляхів далеко не скрізь задовільний, багато водіїв грубо порушують правила дорожнього руху. Через це часто трапляються дорожньо-транспортні пригоди. Доповідь начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату облдержадміністрації Сергія Зозулі, інформації заступника начальника служби автомобільних доріг у Київській області Володимира Саранчі, заступника начальника УДАІ ГУ МВС у Київській області Олександра Гладчука, начальника інспекції технічного нагляду головного управління АПР Сергія Сінька містили трагічні факти. З початку року на території області зареєстровано 1,4 тисячі ДТП, в яких 1677 людей дістали травми, а 302 загинули. Хоч це й дещо менше, ніж торік, все ж трагедій більш ніж достатньо. Причому значна частина ДТП сталася з вини водіїв, які перевозять пасажирів. Багато транспортних засобів (у тому числі й автобусів та маршрутних таксі) експлуатуються з технічними несправностями. Перевіркою виявлено близько півтори сотні перехресть з обмеженою видимістю, на яких ще не встановлено елементів примусового зниження швидкості (так званих лежачих поліцейських). Робота з їх встановлення нині ведеться. У багатьох населених пунктах, через які проходять автошляхи, потребують заміни чи встановлення мережі освітлення.

В області діє 558 суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють перевезення пасажирів. Далеко не всі вони забезпечують безпечність перевезення пасажирів. Тому порушується питання про розірвання з деякими договорів на право перевезення, а з шістьма договори вже розірвано. Викликає занепокоєння і якість роботи учбових організацій, які здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (а їх в області більше сотні). Із 35 тисяч кандидатів на право отримання посвідчення водія склали іспити з першого разу менше третини. За результатами перевірки стану автомобільних доріг, розміщення рекламних щитів видано сотні приписів, складено адміністративні протоколи.  

Останнім часом в організації дорожнього руху виникла ще одна проблема. Оскільки Київська міськдержадміністрація заборонила рух великовагового вантажного автотранспорту через Київ, в'їзд у денний час у столицю тих з них, що доставляють вантажі на київські підприємства, то на під'їздах скупчується велика кількість автомобілів. Вони заважають руху інших транспортних засобів, ускладнюють дорожню ситуацію. Водії не мають можливості для відпочинку, нормального харчування. Тому обласним службам, які відповідають за порядок на шляхах, необхідно тісніше співпрацювати зі службами столиці, розв'язувати проблему. Гостро постало і питання надійності греблі Київського водосховища, через яку почався масовий рух великовантажного автотранспорту, що об'їжджає Київ.

На засіданні організацію роботи за шість місяців 2008 року із забезпечення безпеки дорожнього руху визнано такою, що не відповідає сучасним вимогам.
Розглянуто також питання про внесення змін до обласного бюджету Київської області на 2008 рік, з доповіддю виступив начальник головного фінансового управління облдержадміністрації  Олександр  Корень.

В. Стрекаль

 

Рубрика „Ехо війни”

Стаття „Знешкоджуються боєприпаси Великої Вітчизняної...”

 

Здавалося б, ми вже так дале­ко по роках від порохового диму Великої Вітчизняної війни, про­те чіпко тримає оте горе наш край, і земля час від часу здригається, кровоточить соками трав та дерев, наче колись від чергових вибухів. Так, Київщи­на, де у роки війни велись жор­стокі бої із фашистськими за­гарбниками, звільняється від за­лишків смертоносної зброї.

Одна із таких багатостраж­дальних місцин на карті області — урочище „Товста”, що розта­шоване на території Фурсівської сільради Білоцерківського райо­ну. Тут проводяться, розраховані на три етапи, роботи з розміну­вання та рекультивації його тери­торії. Нещодавно було підбито підсумки робіт першого етапу за участі директора Департаменту управління рятувальних сил МНС України Григорія Марченка, першого заступника голови Київської облдержадміністрації Віктора Вакараша, начальника ГУ МНС України в Київській області майора служби цивільного захис­ту Ореста Туркевича, першого заступника ГУ МВС України в Київській області полковника міліції Юрія Квятківського, пер­шого заступника Білоцерківської райдержадміністрації Віталія Грінчука, начальника управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації Ігоря Боровкова. Підбиваючи підсумки, Григорій  Марченко за­значив:

— Завдання, визначене для першого етапу, виконано: част­ково обстежена територія уро­чища, при цьому вилучено і знешкоджено 288 надто небез­печних боєприпасів. Наступний етап обстеження — це 20 гек­тарів, де найбільша концентрація боєприпасів. Наказ буде виконано у терміни, визначені для проведення даних робіт.

Керівництво області подякува­ло співробітникам МНС за вже проведену роботу. Нині вона три­ває. Над очищенням території працюють три піротехнічні групи, де дві — із центрального ава­рійно-рятувального загону і одна — піротехніків ГУ МНС України в Київській області. Мета даних робіт — повністю очистити урочище „Товста” під небезпечних залишків Другої світової війни, а звільнену від цього лиха землю за допомогою лісництв озеленити та передати для користування.

 

О. Тригуб

 

„Вісник Переяславщини”, № 51, 11 липня, п’ятниця

 

Рубрика „Медицина”

Стаття „Облдержадміністрація має намір платити стипендії майбутнім  

               медикам”

 

4 липня у Бородянці було відкри­то після капітального ремонту два відділення райлікарні, повідомив інтернет-сайт „Ура-Інформ”. Губер­натор Київщини Віра Ульянченко, яка взяла участь в урочистій події, зазначила, зокрема, що подібні ж  ремонти за кошти  державного  та місцевих  бюджетів,  громади  було зроблено вже в кількох районах, в тому числі і Переяслав-Хмельницькому. Також, надаючи особливого зна­чення медичній галузі, вона повідо­мила, що облдержадміністрація гото­ва за кошти обласного бюджету платити стипендії тим дітям Київщини, які хочуть навчатися в медичних закла­дах. Влада також готова після закі­нчення навчання забирати їх на ро­боту до себе в лікарні.

Інф. „ВП”

 

„Голос Володарщини”, № 53, 15 липня, вівторок

 

Замітка  „І до Дня незалежності готуватися вже сьогодні”

 

У Володарці, за словами голови райдержадміністрації С.Вахнія, святкування відбудеться на центральному майдані й убере в себе і районні обжинки, й День селища, і можливо, інвестиційний форум. Будуть і урочистості, й святковий концерт за погоди під відкритим небом, і виставка-ярмарок з презентацією сіл району.

Але урочистості до Дня незалежності, причому з участю керівників району, відбудуться і в селах. Тому й готувати­ся треба завчасно. І подбати як про благоустрій, впоряд­кування бодай центрів сіл, так і в'їзних знаків, облашту­вання дошок пошани, інформаційних стендів-візитівок сіл.

О. Павленко

 

„Вісті Богуславщини”, № 55, 15 липня, вівторок

 

Рубрика „В оздоровчих закладах району”

Стаття „Чайка” – куточок щасливого дитинства”

 

            За оцінкою Всеукраїнської асоціації дитячих оздоровчих закладів цього року серед найкращих було визнано і дитячо-оздоровчий заклад Богуславщини – „Чайка”. Цілком справедливо, адже „Чайка” завжди асоціювалася з гарним відпочинком: цікаве і змістовне дозвілля, різноманітні лікувальні процедури, смачна і здорова їжа, дисципліна ( що заспокоює батьків: діти - під постійним і пильним наглядом). За багато років цьому оздоровчому закладу вдалося не лише втримати свою марку „на висоті”, а й покращити її.

            Минулого року тут повністю завершили капітальний ремонт спального корпусу: світло, гарно, чисто. Навколо – сучасний інтер’єр, спальні кімнати укомплектовані новими меблями. В кожній є санвузол – туалет і умивальник (холодна, гаряча вода – безперебійно). У кімнатах дітей старшого віку (всього 16 номерів) – додаткові меблі, телевізор, душова кабіна або ванна. Душові розташовуються і на першому поверсі. А нещодавно позаду спального корпусу збудували додаткове приміщення із сучасними душовими і туалетними кімнатами, щоб не бігати дітям зі спортивних майданчиків до житлового корпусу.

            Ближче до річки, серед хвойного лісу, розташовані десять 1-2 поверхових дерев’яних котеджів із усіма зручностями: санвузли з душовими кабінками, комфортні меблі, телевізор. Навіть міні-кухня є. А раніше орендували котеджі, що належали базі відпочинку, розташованої через дорогу від табору. Умови, що були там – далекі від тих, які пропонуються сьогодні в сучасних котеджах „Чайки”. Відпочивають тут діти віком 13 –14 років. Під кімнати відпочинку переобладнаний колишній магазин „Теремок” біля центрального входу. Торгову ж точку перенесено в інше приміщення – гарненький будиночок, зроблений в національному стилі, який знаходиться поряд із дерев’яними котеджами. В стадії завершення ще 10 котеджів – цегляних...

            Сьогодні заклад за зміну має змогу прийняти 340 дітей, але попит тут значно перевищує пропозицію – в чергу на відпочинок ( за гроші) потрібно вже писатися з лютого, влітку сюди „пробитися” неможливо.

            За соціальною програмою цього року очікують 3700 дітей з Київщини, Черкащини, Житомирщини, Чернігівщини. Із них на сьогоднішній день оздоровилось 134  дитини з нашого району.

            Територія – чимала, 29 гектарів, є де „розгулятися”: три футбольних поля, три волейбольних майданчики, два баскетбольних поля, тенісний корт, ігрові та спортивні майданчики, навіть своє казкове містечко є серед сосен. Коли на дворі  - гарний день і сонячна погода – відпочивають на свіжому повітрі, дихають сосновим ароматом, ходять в походи. Якщо прохолодно і дощ – організатори теж не дадуть сумувати: є бібліотека, комп’ютерний клуб, тренажерні, танцювальні, тенісні зали, кінозали (з недавніх пір діє новий – DVD-зал, розрахований на 50 місць, що використовується і для лекційних занять, яких тут – безліч). Вожаті розповідають, що кожний день розписаний до хвилини: всілякі змагання, ігри, конкурси, спортивні заходи тощо. І від дітей начувані, що нудьгувати нема коли. Два роки поспіль тут відпочивають вихованці суворовського училища з м. Біла Церква, юніори відомого спортивного клубу „Динамо”, діти відомих людей країни. П’ятий рік бронює місця представник Лондонської школи, що дві зміни поспіль привозить сюди київських дітей, які займаються за  спеціальною програмою англійською мовою.

            І недаремно так багато охочих відпочити в цій чудовій здравниці, адже все в „Чайці” – для дітей  і заради дітей.

 

                                 Н. Редіх

„Київська правда”, № 75, 11 липня,  п’ятниця

 

Рубрика „Київщина туристична”

Стаття „Стежками прадавніх трипільців...

            „Все перетвориться в попіл, в хвилі першооснови...”, -  писав фантаст Олесь Бердник. Але допоки ми є, то з нами не згасає й одвічне прагнення до пізнання світу. Надто – Старого, отого, що так важко розкриває людині свої таємниці.

Але є таки стежки у ту минувшину! І Київщина на них досить щедра. Саме тут археологами віднайдено чи не наймасштабніші з-поміж усіх рештки прадавньої Трипільської культури. Відтак туристи зі всього світу приїжджають до нас, аби ближче познайомитися з нею. Адже ще до єгипетських пірамід трипільці вже вміли зводити одно- і двоповерхові просторі житла, використовуючи для цього дерево і глину, ткали і  вив’язували собі одяг, виготовляли такі гончарні вироби, що і нині їм рівних немає у світі, а ще серйозно займалися тваринництвом, хліборобством.

„Трипільська культура на Київщині” — так називався організований туристичним прес-клубом України та Київською обласною туристичною агенцією  дводенний прес-тур для журналістів провідних газет, радіомовлення і телебачення.

Він розпочався із Обухівського району, де журналістів гостинно привітали і розповіли про історію свого краю начальник відділу культури і туризму Обухівської районної державної адміністрації Василь Володимирович Дзюба та директор Обухівського районного краєзнавчого музею Юрій Корнійович Домотенко. Вони акцентували увагу на тому, що Обухівщина унікальна тим, що тут у плинах епох проіснували всі археологічні культури, які пережила людська цивілізація в Україні. З-поміж них світову відомість здобула Трипільська хліборобська культура. Свою назву вона отримала на початку XX століття за місцем розкопок, які проводив вчений-археолог Вікентій Хвойка на околицях містечка Трипілля (нині це — село Трипілля Обухівського району). Чимало знахідок із тих розкопок зараз зберігається у Трипільському обласному археологічному музеї. Отже — їдемо у село Трипілля. Воно затишне, гарне, все у зелені і на крутосхилах сивочолого Дніпра відкриваються чудові краєвиди. Таки ж уміли наші предки вибирати собі місцини, аби все у них, як мовиться, було "під рукою" — і родюча земля, і щедрі на трави луки, і багаті на гриби та ягоди ліси, і риба з ріки, і глина для виготовлення гончарних виробів з крутоярів. У музеї про це цікаво розповідають, а на додаток демонструють унікальні експозиції хліборобської культури, кераміку, предмети побуту трипільців, де, зокрема, кухонний, із розписами, посуд, в тому числі миски з мальованим орнаментом, а ще ритуальна посудина — „бінокль” (є версія, що, поклоняючись небесам, сонцю, стихії, трипільці під час спеціального ритуалу і застосовували цей "бінокль", випрошуючи у небес дощі на свої хліборобські ниви). На посуді трипільців також зображення тварин, чимало їх є і на глиняних статуетках, бо тварини, як свійські, так і дикі, були також оберегами трипільців. Як тут не згадати, що в Індії досі священною є корова, а в Японії на одягу по цей час зображують зміїв та драконів. Це може бути відголоском древньої культури трипільців. А от що дійсно незаперечно, то це те, що  у нас в Україні, в Молдові по селах ще донедавна зводились хати-мазанки — майже точні копії трипільських.

А ще маємо від них глиняні глеки, миски, а також чимало легенд, казок. Ніби трипільчанки — наші дівчата по цей час на Івана-Купала розпускають коси, заквітчуючи голови вінками. Але всього не переповіси, а краще хоча б раз самому приїхати у село Трипілля, де поряд із обласним є ще й унікальний (єдиний такий у світі!) приватний історико-археологічний музей древностей „Прадавня Аратта-Україна”. Засновниками його є щирі  українці — відомий колекціонер Олександр Поліщук, будівельник Володимир Лазаренко, художник Анатолій Гайдамака, науковець Юрій Шилов. У цьому музеї зібрано понад дві тисячі унікальних експонатів, які зв'язують трипільську цивілізацію держави Аратта з сьогоденням, і які дають людям тисячі першоджерельних знаків та символів від Сонця — Сварги (Свастики) та Хреста до знака Інь-Янь, який незаслужено приписують далекосхідним народам — в Трипільській культурі він на три тисячі років старший! До речі, абсолютна хронологія Трипільської культури була встановлена на підставі радіовуглецевого аналізу. Період існування Трипільської культури складає понад 2500 років: від 5400-5300 до 2700-2600 рр. до н. е. Тобто, за загальною протяжністю свого існування Трипілля не поступається багатьом давнім цивілізаціям. Ніде у світі немає  більше феномена, який хоч би трохи наближався до рівня ідейної, сакральної (духовної), мистецької потуги, створеної предками українців на наших землях, котрі займали простір від Чорного моря та Дунаю до Польщі, охопивши територію сьогоднішніх Молдови, Румунії та інших держав. Саме українці, що важливо, які є автохтонами своєї землі від часів мамонтів, маючи вже тоді духовну пуповину — Кам'яну Могилу (поблизу Мелітополя), в якій зафіксований найдавніший у світі протошумерський архів ХІІ-ІІІ тис. років до Різдва Христового, розшифрований шумерологом А. Кіфішиним, є нащадками унікальної цивілізації. Цивілізації, яка дала світові перше колесо (6500 років тому), першого одомашненого коня (8 тисяч років тому), дванадцять хліборобських злаків — пшеницю, ячмінь, жито, горох (у музеї є прадавні зерна скам'янілого гороху), а ще зробила початок піктографічній писемності.

Не менш цікаво у музеї прилучитись і до гіпотези про сакральне першоджерело всієї земної цивілізації — Праматір усього Сущого. Вона — сутність з тілом жінки — народила світові Яйце-Райце, із якого пішов весь сьогоднішній Всесвіт…

Втім, у стінах музею можна почути не одну легенду, припущення чи то достовірність, вже доведену вченими, про трипільців. Скажімо, перебували їх поселення на одному місці не більше 50-60 років. Далі житло спалювалось, і люди йшли собі шукати інші місця проживання. Чому? Одна із версій того — землі втрачали родючість через постійні їх засіви, і хлібороби вирушали на пошук цілинних земель. Інша версія — ближча до віри трипільців у природні сили: під час сонячного затемнення (вісник переселень!) із нір виповзали змії (змій — один  із оберегів трипільців, з яким рахувались…), покидаючи свої житла. Отже, це був знак і людям — покидати свої. Брали у дорогу найнеобхідніше, а позаду палали будівлі, і земля вкривалася попелищами… А трипільці на новому місці зводили нові.

До речі, якими були ці житла? І невеличкими, і двоповерховими. У певний час трипільці стали віддавати перевагу зведенню каркасно-стовпових конструкцій будівель, в тому числі двоповерхових. Міжповерхові та горищні перекриття, стіни обмазували глиною, прикрашали малюванням мінеральними фарбами. Використовували різьблені дерев'яні деталі. Приміщення опалювали або відкритим вогнищем, або куполоподібними печами. Тобто в трипільський час було створено тип житла, який став характерною рисою архітектури для населення лісостепової смуги України в наступні тисячоліття.

Прес-тур продовжився до Ржищева, де також чимало знахідок Трипільської культури. У Ржищівському відділенні Київського обласного археологічного музею додалось знайомства зблизька. Тут уже відоме доповнюють розповіддю про виготовлення знарядь праці, зброї трипільцями. Зокрема, про використання для цього кремнію, каміння, кісток або рогів. Трипільські племена використовували, видобували й обробляли метал (мідь, золото). Знайдено велику кількість виробів з міді: прикрас, знарядь праці, зброї. А для виготовлення тканин вже тоді використовували вертикальний ткацький верстат.

Мали трипільці не лише невеличкі поселення, але й міста-гіганти. За археологічними знахідками, це, зокрема, Майданецьке (займало 320 га, населення тут було біля 15 тисяч), Тальянок (430 га і до 20 тисяч людей) та інші.
Але минали століття і наближали з певних причин колапс останньої великої цивілізації європейського неоліту. Нині, як вже мовлено, вона повернулась до нас з археологічних розкопок. І не лише експонатами. Бо у Ржищеві започатковано перший еко-культурний фестиваль "Трипільське коло-2008. Вода", аби передати нащадкам найкраще із Трипільської культури (гончарство, архітектуру, побут, звичаї, прихильність до довкілля). Він має продовжитись у наступні роки. Перший фестиваль, на якому побували учасники прес-туру, вразив і запам'ятався прекрасним святом. Але у Ржищів, варто наголосити, ще й радо їдуть туристи з усього світу не лише тому, що тут є що пізнати, а й тому, що тут є де, сказати б так, "по-домашньому" зупинитись на проживання, завдяки розгалуженій мережі садиб, які задіяні у сільському зеленому туризмі. У цьому наочно переконалися й учасники прес-туру, котрі також були розселені на проживання по цих садибах і залишились щиро вдячні їхнім господарям за гостинність, затишок і смачне харчування. А поверталися із прес-туру з найприємнішими спогадами про побачене, почуте, з роздумами про те, хто ми є у цьому світі, і що в історії— близке нам.

Які ще відкриття готує нам Земля, якщо лише на зламі ХІХ і ХХ століть привідкрила завісу до трипільської цивілізації, а всього трохи більше 30 років тому (всього!..) археологам вдалось відкрити трипільські великі міста — протоміста? Втім, одне нині вже знаємо незаперечно — і це мудро вивів у своїх рядках Борис Олійник:

Ми тут жили ще до часів потопу.

Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас, Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас назвала хутором пихато.
Облиш: твій усміх нам не допече,
Бо ми тоді вже побілили Хату,
Як ти іще не вийшла із печер.

 

Г. Приходько

 

 

 

 „Київська правда”, № 74,  10 липня,  четвер

 

Рубрика „Олімпіада - 2008”

Стаття „Готуємось до старту”

Днями в приміщенні Броварської міськради відбулося засідання організаційного комітету з підготовки та участі спортсменів Київської області у ХХІХ літніх Олімпійських і ХІІІ Паралімпійських іграх у Пекіні.

За словами начальника управління з питань фізичної культури і спорту Київської обласної державної адміністрації І.П.Куроченка, до складу кандидатів олімпійської збірної команди України цього року увійшло 16 спортсменів нашої області, а  до паралімпійської збірної — троє. Ще 8 спортсменів дають  паралельний залік Київській області.

До початку Олімпійських ігор залишається менше місяця, проте ряд проблем ще залишається. Тож основною метою оргкомітету було вирішення питань, пов'язаних з матеріально-технічним, фармакологічним, фінансовим та житлово-побутовим забезпеченням наших спортсменів та  створення належних умов для їхнього тренування.

Не відкладаючи на тривалий час вирішення житлових проблем  кандидатів до цьогорічної олімпійської збірної, голова облдержадміністрації В.І.Ульянченко урочисто вручила ордери на квартири заслуженому майстру спорту Лещінському В. В. (паралімпієць, метання диска та штовхання ядра) та майстрам спорту України міжнародного класу Кузнєцову В.А. (легка атлетика) і Бреусу С.П. (плавання).

Керівник області відзначила, що минулого року на розвиток спорту з обласного бюджету було виділено близько 18 млн. грн., що у 1,5 раза більше за державне фінансування. Цього року облдержадміністрація планує помітно збільшити кошторис витрат на спортивну галузь регіону.

Віра Ульянченко акцентувала увагу на важливості питання розвитку фізкультури та спорту і особливо серед молоді. Підтримуючи ініціативу Президента України щодо пропаганди здорового образу життя, вона висловила свою стурбованість з приводу життєвих пріоритетів підростаючого покоління як сільської, так і міської місцевостей і зазначила, що саме своєчасне інвестування спортивної галузі сприятиме зміцненню здоров'я нації і, відповідно, створенню позитивного авторитету держави в цілому.

Переймаючись цим питанням, учасниками засідання було прийнято рішення у майбутньому на базі Олімпійського оргкомітету створити комітет розвитку фізкультури і спорту Київської області. Адже спортом потрібно займатися не лише напередодні Олімпійських ігор.

В.І. Ульянченко закликала урядовців всіх рівнів до активної, скоординованої та наполегливої співпраці, бо тільки від злагодженої роботи залежи