Все починається з любові
На Київщині системно відбуваються засідання Клубу педагогічної співпраці. Мета — дати усім охочим теоретичні знання та практичні поради у спілкуванні з дітьми, особливо із так званими «складними», неповнолітніми, сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Чому шкільна «золота» медаль та університетський «червоний» диплом не гарантують успіху та щастя у дорослому житті? Чому діти замикаються в собі і не йдуть на розмову з дорослими? Коли і як необхідно «виховувати», а коли любити і балувати дитину?..
Ці та багато інших подібних питань щодо дітей та їх виховання щодня турбують тисячі батьків. Однак ситуація значно ускладнюється, коли ці діти не прості, а ті, які зазнали страждань, знущань, можливо, були вилучені з біологічної сім'ї. Про таких хлопчиків і дівчаток не турбувалися їхні татусі й матусі, але про них турбується держава. Так, на рівні нашої області голова Київської облдержадміністрації особисто контролює ситуацію із поліпшення захисту прав та інтересів неповнолітніх.
— Враховуючи те, що Анатолій Йосипович Присяжнюк підписав розпорядження про поліпшення стану соціально-правового захисту дітей і розпорядження про порядок міжвідомчої взаємодії щодо роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, постало завдання — зміст роботи з такими дітьми має бути універсальним: які б проблеми не були у дитини, куди б вона не потрапила, вона повинна отримати якнайкращі соціальні послуги, відчути себе потрібною і захищеною, — розповідає начальник обласної служби у справах дітей Сергій Андріяш.
Наскільки швидко знедолена дитина «прийде до тями», буде готова до спілкування з нормальними людьми, забуде всі свої страждання і повернеться до повноцінного життя, залежить, в першу чергу, від її реабілітації з перших днів вилучення із складних життєвих обставин. Враховуючи важливість і необхідність надання якісних реабілітаційних послуг, чи не найбільше уваги керівники служби спрямовують на кваліфіковану підготовку працівників центрів соціально-психологічної реабілітації. Лише у минулому році для таких педагогів, вихователів та психологів було проведено чотири навчальні семінари.
Однак... Сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, потрапляють не лише у центри соціально-психологічної реабілітації. Їхньою адресою проживання може стати притулок, дитячий будинок будь-якої форми виховання, школа-інтернат чи центри соціальної реабілітації дітей, створені благодійними організаціями. Відтак у кожній такій структурі «заводять свій велосипед» — працюють за індивідуальними програмами, методиками.
— У рамках нашої обласної комплексної програми «Назустріч дітям» ми знаходимо людей, організації, представництва, які працюють в інтересах дітей, і пропонуємо співпрацювати заради досягнення кращого результату, — пояснює Сергій Петрович. — У травні минулого року ми уклали угоду про співпрацю із Всеукраїнським благодійним фондом «Дорога майбутнього» і пошукали точки дотику, де ми можемо бути корисними одне одному. У ході зустрічей і виникла ідея створити на Київщині Клуб педагогічної співпраці, який відкритий для представників усіх форм виховання дітей.
У липні того ж року відбулося і перше засідання клубу. На початку цього року — третє. Примітно, що кожна така зустріч містить теоретичну частину та практичний курс засвоєння нових методик виховання неповнолітніх. А також до участі у клубі залучаються провідні фахівці з різних напрямків. Так, секретами ігрової реабілітації та групової діяльності із вихователями Київської області ділився викладач Харківського університету, педагог з багаторічним досвідом, методист, кандидат педагогічних наук Микола Шуть. Керівник програми фонду «Дорога майбутнього», керівник Всеукраїнської асоціації «Лелека» Світлана Вагнер має неоціненний практичний багаж знань та спостережень. У засіданні клубу взяв участь міжнародний експерт з ігрової діяльності, який приїхав із Молдови, Марчел Паскаль.
За короткий час поважний гість «виклав» свою теорію «дороги до щастя» кожної людини, а тим паче дитини. Він спрямовує усіх на вирішення найголовнішого питання — кого ми маємо виховувати? Що хочемо отримати в кінцевому результаті? Його модель виховання містить кілька позицій: знати, вміти, робити, хотіти, «вміти жити», бути щасливим. Кожен із цих пунктів — як одна сходинка до повноцінного життя, з'єднуюча ланка у цілісній системі, якою може бути особистість, людина з великої літери.
Присутні у залі жваво долучалися до обговорення кожної з цих позицій, збагачуючись у такий спосіб новими думками колег та творчими ідеями. Творчі ідеї знадобилися їм і для практичного завдання. Фонд «Дорога майбутнього» організував цього разу учасникам клубу майстер-клас «ляльки-мотанки».
— Наш фонд має на меті в першу чергу надати методичну допомогу вихователям дитячих закладів, в тому числі і з позашкільної роботи... Один із напрямків фонду спрямований на духовний розвиток дітей, розвиток творчих здібностей через об'єднання творчого і духовного, щоб діти могли знайти себе, проявитися у творчості і заявити про себе іншим. Адже будь-який творчий процес дає стимули для життя, — переконана керівник програми фонду «Духовність. Творчість. Життя» Вікторія Вагжанова.
А у батька-вихователя дитячого будинку сімейного типу в місті Ірпінь Анатолія Батурського, який разом із дружиною виховує 18(!) дітей, свій секрет успіху спілкування з ними.
— Це життя, яке має всю кольорову палітру. Є в ньому радощі, є і складності. Ми просто живемо і виховуємо дітей. Головне виховання — власний приклад. Потрібно чоловікові і жінці любити один одного, а діти поряд крутяться, цю любов бачать і набираються цього. Сам так роблю і раджу всім, — говорить Анатолій Володимирович.
...Усе починається з любові. А знання і вміння докладуться. Принаймні є і в нашій області люди, клуби, де цього навчать, допоможуть з будь-якого питання.